За даними ВООЗ, на цукровий діабет страждає 3% населення земної кулі (близько 200 мільйонів осіб).
В останні роки відзначається тенденція до стрімкого зростання кількості хворих на цукровий діабет, на підставі чого очікується, що до 2030 року кількість таких хворих збільшиться до 360 мільйонів. З метою привернення уваги світової спільноти до проблеми захворюваності на цукровий діабет щорічно 14 листопада прийнято відзначати Всесвітній день боротьби проти діабету.
Цукровий діабет розвивається зазвичай у населення після 40 років, йому часто передує надмірна маса тіла й ожиріння. Нерідко цукровий діабет діагностують у пацієнтів лише за наявності діабетичних ускладнень або під час профілактичного обстеження. Водночас ранній діагностиці діабету можуть сприяти його специфічні дерматологічні ознаки.
Згідно статистичних даних, практично у 30% – 50% пацієнтів цукровий діабет супроводжується різноманітними проявами на шкірі, які поділяють на первинні, зумовлені порушеннями обмінних процесів, розвитком нейро- й ангіопатій (ліпоїдний некробіоз, діабетичні міхури, діабетичний ксантоматоз та ін.) та вторинні (ускладнення бактеріальною та грибковою інфекцією тощо).
Саме зміни з боку шкіри нерідко є першими проявами латентного чи субклінічного перебігу цукрового діабету, тому їх своєчасне виявлення у пацієнтів сприяє ранній діагностиці та лікуванню діабету.
Одним із первинних проявів цукрового діабету є ліпоїдний некробіоз.
Згідно клінічних спостережень, вогнища ліпоїдного некробіозу на шкірі часто з’являються ще до появи гіперглікемії та глюкозурії. Найчастіше прояви ліпоїдного некробіозу діагностують у пацієнтів жіночої статі (в 3 рази частіше, ніж у чоловіків), в осіб віком від 20 до 40 років, а у дітей та літніх людей ознаки дерматозу спостерігають значно рідше. Ліпоїдний некробіоз також виявляють у 4% хворих на діабет з інсулінозалежністю.
Згідно сучасних наукових досліджень, ліпоїдний некробіоз – це захворювання, що характеризується вогнищевою дезорганізацією та ліпідною дистрофією колагену. Вважають, що в основі шкірних змін при цьому дерматозі лежить діабетична мікроангіопатія, яка супроводжується склерозуванням та облітерацією кровоносних судин, що призводить до некробіозу дерми з наступним відкладанням в ній ліпідів. У розвитку судинного процесу та виникненні захворювання доведено участь імунних комплексів. До факторів, що сприяють розвитку ліпоїдного некробіозу, відносять травми шкіри, фізичне навантаження, гемодинамічні порушення тощо.
Вогнища ліпоїдного некробіозу найчастіше локалізуються на шкірі гомілок, зрідка – на тильній поверхні кистей, ступнів та обличчі. Висипка має симетричний характер. Зазвичай суб’єктивні відчуття відсутні. Ураження шкіри при ліпоїдному некробіозі розвивається повільно, триває роками
Клінічно спочатку з’являються рожево-червоні плями і папули на шкірі, які в подальшому перетворюються в овальні чи округлі щільні бляшки діаметром 2-10 смі більше з нерівними контурами, блискучою поверхнею, запавшим сіро-жовтим центром і фіолетово-червоною облямівкою по периферії. На поверхні вогнищ можна спостерігати телеангіектазії. У випадку травмування на поверхні бляшок можуть утворюватися болючі виразки, що спостерігається приблизно у 1/4 таких хворих. Після регресу бляшок на шкірі залишається рубцева атрофія, зрідка бляшки зникають безслідно. Тривалість та характер перебігу захворювання у значній мірі зумовлений ступенем тяжкості цукрового діабету.
Діагностика ліпоїдного некробіозу базується на характерних клінічних особливостях та результатах гістологічного дослідження елементів висипки. Лікування є комплексним, яке включає призначення лікаря-ендокринолога та дерматолога. Профілактика ліпоїдного некробіозу полягає у своєчасному виявленні та лікуванні цукрового діабету.
Отже, знання клінічних проявів ліпоїдного некробіозу, особливо на ранніх його стадіях, які часто виникають на тлі початкових порушень вуглеводного обміну, є важливим аспектом в ранній діагностиці цукрового діабету.
Матеріал підготували: професор Денисенко Ольга – завідувач кафедри дерматовенерології та асистент кафедри Гулей Лілія