• Українська
  • English
150 років від Дня народження Д.К. Заболотного
150 років від Дня народження Д.К. Заболотного

150 років від Дня народження Д.К. Заболотного

У 2016 році виповнюється 150 років від дня народження видатного українського вченого  мікробіолога, епідеміолога, дійсного члена Академії наук СРСР, першого президента Всеукраїнської Академії наук Данила Кириловича Заболотного. Його життєвий шлях був не легким, але яскравим, позначений значними результатами його невтомної праці, і гідний світлої пам’яті.

 

Народився Д.К. Заболотний 16 грудня 1866 року у родині селянина села Чоботарка Подільської губернії (зараз Заболотне, Вінницької області). Після смерті батька переїздить до Ростова-на-Дону, а потім до Одеси, де живе у родичів і навчається. Після закінчення гімназії вступив на природничий факультет Новоросійського університету (м.Одеса), звідки за кілька місяців до закінчення, був виключений за участь у студентській сходці. Після звільнення з ув’язнення, працював на Одеській бактеріологічній станції на запрошення свого колишнього викладача Я. Ю. Бардаха. У 1891році склав екстерном державні екзамени у Новоросійському університеті на ступінь магістра природничих наук та вступив на третій курс медичного факультету Київського університету. Уже наступного року, працюючи під керівництвом професора В.В. Підвисоцького на кафедрі загальної патології, опублікував праці по фосфоресценції одеських лиманів за результатами робіт проведених на Одеській бактеріологічній станції.

Після закінчення медичного університету працює епідеміологом у  Кам’янці-Подільському. Тут, лише за рік, молодий лікар працює на епідеміях холери та дифтерії, випробовує на собі ефективність протидифтерійної сироватки, створює бактеріологічну лабораторію. Наступного року Д.К.Заболотний повертається до Києва, де починає військову службу полковим лікарем, а потім стає керівником заразним відділенням та лабораторією Київського окружного військового госпіталю.

У 1897р. у складі експедиції під керівництвом В.К.Високовича для вивчення епідемії чуми, що спалахнула в Індії, від’їжджає до Бомбея. Продовжує вивчення шляхів перенесення чуми на Аравійському півострові. Наприкінці цього ж року на запрошення І.І. Мечнікова для наукової обробки зібраного матеріалу вирушає до Пастерівський інституту в Парижі.

У 1898 р. Д.К.Заболотний працює в Пастерівському інституті. Бере участь в експедиції до Монголії та Китаю, де вивчає ендемічні вогнища чуми. За вклад у науку, він був нагороджений президентом Франції найвищою відзнакою за цивільні заслуги – орденом Почесного легіону. Того ж року Д.К.Заболотного обирають керівником кафедри медичної бактеріології  Жіночого медичного інституту у Петербурзі. Він стає засновником першої в Росії самостійної кафедри медичної мікробіології при інституті. Продовжує вивчати епідеміологію чуми. Першим висловлює гіпотезу про роль гризунів як хранителів чумних бактерій у природі. Працює в експедиціях по Персії (зараз Іран), Аравії, Месопотамії, Шотландії, Португалії, Марокко і, звичайно, Росії.

У 1903р. виходять у світ лекції Д.К.Заболотного “Основи загальної мікробіології”, прочитані у Жіночому медичного інституті. І цього ж року вчений починає працювати у відділі загальної мікробіології Інституту експериментальної медицини під керівництвом С.М. Виноградського. Започатковує новий напрямок наукових досліджень з питань сифілісу. За результатами своїх робіт на цю тему в 1908 р. захищає дисертацію на ступінь доктора медицини.

У 1910р. через посилення захворювань в Україні (Катеринослав, Херсон, Ростов-на-Дону, Київ) знову значне місце у дослідженнях Д.К.Заболотного займає холера.

У 1913р. вчений очолює дослідницький загін Інституту експериментальної медицини для вивчення причин ендемічності чуми на південному сході Росії. Організовує перші в історії медицини протичумні лабораторії. З початком першої світової війни зайнятий – організацією боротьби з епідеміями на Галичанському, Західному, Східному, Кавказькому фронтах.

У 1919р. Данило Кирилович переїжджає до Одеси, де його призначають першим ректором медичного інституту. Тут він розгортає роботу з боротьби із висипним тифом: організовує і очолює комісію з вивчення інфекції, організовує першу кафедру епідеміології. Саме від висипного тифу у 1918 р. померла вірна супутниця вченого, друг і порадник дружина Людмила Радецька-Заболотна.

З 1923р. Д.К. Заболотного переводять на роботу в систему Академії наук СРСР, а з 1926р. – він був дійсним її членом.

Вчений багато зробив у вивченні та трактуванні ролі мікробіологічного чинника, біологічних властивостей збудників різних захворювань у виникненні, розвитку та згасанні епідемій, що і принесло йому світове визнання. У 1928р. він взяв участь у Міжнародному серологічному конгресі у Копенгагені. У цьому ж році переїздить до Києва, у зв’язку з обранням президентом Всеукраїнської Академії наук, у складі якої заснував Інститут мікробіології та епідеміології.

Помер великий вчений 15 грудня 1929р.

На сьогодні його ім’я носить один із найбільших наукових центрів України – Інститут мікробіології та вірусології імені Д.К.Заболотного НАН України, Вінницький медичний коледж, рідне село, вулиця в Одесі. Колектив кафедри мікробіології та вірусології Буковинського державного медичного університету пишається тим, що в період з 1947 по 1955 pp. цю кафедру очолював гідний учень Д.К.Заболотного,  вчений зі світовим іменем Георгій Платонович Калина. Нехай усім нам дороговказом будуть останні слова Данила Кириловича: “Діти мої дорогі, любіть науку і правду”.

Матеріал підготували: доцент кафедри мікробіології та вірусології О.О.Бліндер,  асистент кафедри мікробіології та вірусології  І.П.Бурденюк

Корисно знати