З легкої руки французького лікаря Ж. Бетанкура ім’ям міфологічної богині кохання Венери – названі деякі хвороби які передаються від хворої до здорової людини переважно при статевому контакті.
Втім богиню любові образили незаслужено: інтимна близькість, на жаль, у людей виникає далеко не завжди тільки у зв’язку з цим високим почуттям. Спостереження лікарів переконливо свідчать, що зараження венеричними захворюваннями найчастіше виникає саме у відсутності любові.
Венеричні хвороби інколи називають «хворобами поведінки», тому що поширенню їх сприяє моральна розпуста, випадкові статеві зв’язки тощо. Отже сім’я, в якій панує любов, ніжність, взаємоповага, «райська насолода» від статевого життя і є головною ланкою в профілактики «хвороб поведінки» венеричних захворювань.
Венеричні хвороби – ворог сімейного благополуччя.
Занесення інфекції в сім’ю, як правило, часто закінчується трагедією, а то і катастрофою.
Якщо сім’я буде дружною і міцною, заснованої на любові, довірі та взаєморозумінні, то вона неодмінно буде здоровою і щасливою. Справжня сім’я – це згуртована сім’я, де цінують один одного. Нам може прислужитися ідеал української сім’ї: повага до старших, релігійність, спілкування батьків і дітей, увага вихованню, наявність чітких переконань і принципів.
В повноцінній сім’ї дружина буде постійно прагнути вдовольняти потреби чоловіка у визнанні, довірі, глибоких взаєминах, дружбі, підтримці в складних ситуаціях, а друга половинка будете робити це для неї. А все перераховане походить від спілкування, якому двоє приділяють серйозну увагу, час і місце. Тільки таке спілкування дозволить відносинам розвиватися й поглиблюватись, а не вироджуватись у суцільну байдужість до потреб іншого.
Любов відіграє велику роль у подружніх стосунках. Але любити треба вчитися, ця емоція – продукт тривалого і досить складного процесу, освоювати який необхідно все життя. І вона повинна бути підтверджена одержуваних від партнера емоційним відчуттям власної значущості.
Сім’я – це «будинок», де основним «господарем» є близькі стосунки. Заради яких цей будинок і будується. Але, на жаль, у багатьох сім’ях, сексуальні потреби поступово усвідомлено, а частіше несвідомо, не задовільняються. Через відсутність основного «господаря» в «будинку» з’являється відчуття самотності, нерозуміння, агресії і в подальшому пошук за межами сім’ї: позитивних емоцій, тепла, ніжності.
Тому готовності людини до шлюбу та сім’ї, визначених зобов’язань один перед одним, відповідальність за родину і дітей, добровільне прийняття неминучих в сімейному житті клопоту і обмеження особистої свободи і є значущим в розвитку повноцінної сім’ї.
Сім’я є основним соціальним інститутом, відповідальним за виховання зростаючої особистості. Особливість виховних впливів сім’ї полягає в емоційному характері взаємин її членів між собою та з дитиною, в переважанні інтимного спілкування над діловим, у тривалості життєвих зв’язків дитини з батьками. Сім’я покликана створити сприятливі умови для розвитку емоційного життя дитини, становлення в неї почуття самоцінності, впевненості у собі, компетентності у різних сферах життєдіяльності.
Матеріал підготувала: Марина Гаєвська, доцент кафедри дерматовенерології
