Якщо ми зустрічаємось з якою-небудь проблемою, то в першу чергу намагаємося дати їй визначення. Аутизм, звичайно не виключення. «Хвороба, або інше бачення світу» – от як це явище називають у літературі та Інтернет-просторі.
Термін «аутичний» (від грецького «autos», що означає «сам») прийшов від вченого Блейлера (1908), що використовував це слово для опису відходу від соціального життя, що спостерігається в дорослих людей, хворих шизофренією.
Цю самостійну проблему вперше описав доктор Каннер у 1943 в своїй ранній праці «Аутистичні порушення емоційного контакту». Саме він визначив ряд ознак, характерних для всіх аутистів:
Крайня аутистична самотність — діти не здатні нормально налагоджувати відносини з іншими людьми, але виглядали абсолютно щасливими, коли залишались самі.
Нездоланне нав’язливе прагнення до постійності — діти дуже розчаровувалися, коли відбувались зміни в звичайному ході подій чи обстановці.
Чудова механічна пам’ять — діти, яких бачив Каннер, були здатні запам’ятати велику кількість абсолютно даремної інформації (наприклад, номери сторінок у предметному вказівнику енциклопедії), що абсолютно не відповідало різкому зниженню інтелекту, яке проявлялось в усіх інших сферах.
Відтерміновані ехолалії — діти повторювали фрази, які чули, але не використовували (чи з великими складнощами використовували) мову для комунікації.
Гіперчутливість до сенсорних впливів — діти, за якими Каннер спостерігав, дуже бурхливо реагували на певні звуки і явища, наприклад: шум потягу, ліфту чи навіть порив вітру. У деяких дітей були труднощі з прийомом їжі або дивні вподобання в їжі.
Обмеженість репертуару спонтанної активності — у дітей спостерігались стереотипні рухи, репліки, інтереси.
Хороші когнітивні задатки — Каннер був переконаний, що надзвичайна пам’ять і моторна спритність, що відрізняють деяких дітей, свідчать про високий інтелект, не зважаючи на те, що в багатьох із цих дітей були відмічені виражені складнощі у навчанні.
Високоосвічені сім’ї — Каннер відмічав, що у його пацієнтів були високоінтелектуальні батьки.
Хоча в сучасних клінічних класифікаціях аутизм визнаний глибоким розладом, що стосується всієї психічної структури, у нас з’являється кардинально інше бачення, аутизм – це спосіб існування людини.
Формулювання, що ми обираємо для себе, в майбутньому визначає місце аутичних дітей у суспільстві. Якщо – це хвороба, ми всіляко будемо їх ізолювати, якщо це спосіб існування, то чому б нам не існувати разом. Хіба хто-небудь з батьків хотів би бачити своє чадо за стіною психлікарні, тільки тому, що дитина не так дивиться на світ?
Що ж таке аутизм?
При вивченні аутизму особливо важливі три рівні: біологічний, когнітивний і поведінковий. Важливо не змішувати ці рівні, оскільки вони служать різним цілям. Так, коли ми хочемо знайти ліки від хвороби, напевно, варто звернутися до біологічної сутності проблеми, якщо ж ми шукаємо способи корекції, можливо, більш важливо проаналізувати картину поведінки.
Поділ на три рівні допомагає міркувати по багатьох проблемах,пов’язаних з аутизмом. Так, наприклад, люди часто задаються питанням: чи не є аутизм частиною спектру звичайної соціальної поведінки – хіба ми всі «трошки не аутичні»?
Відповідь на це питання різне в залежності від рівня пояснення. На поведінковому рівні, принаймні в деякому змісті, відповіддю може бути «так»: у деяких ситуаціях аутист може поводитися просто як сором`язлива людина, а в декого з нас зустрічаються якісь стереотипні дії (наприклад, постукування пальцями). Однак на біологічному рівні аутист завжди відрізняється від людей, що не страждають аутизмом, – щось в анатомії або фізіології мозку обумовлює його особливості, щось, чого немає в «незвичайних» людей. На когнітивному рівні аутисти також можуть сильно відрізнятися від «звичайних людей», а не являти собою просто крайній варіант норми. Так, наприклад, в основі поведінки аутиста і «звичайної» людини можуть лежати дуже різні мотиви. Досить порівняти аутиста і «звичайного» підлітка, що бунтує: обидва поводитимуться дивно і невідповідно обставинам, але причини цього будуть різні. Так само труднощі у взаємодії з іншими людьми в аутичних дітей будуть обумовлені зовсім іншими (на когнітивному рівні) причинами, ніж у просто у сором`язливої людини, хоча поведінкові прояви (уникання великих груп, тривога, пов’язана із спілкуванням, неадекватна соціальна поведінка, така як незвичайні форми зорового контакту) можуть бути дуже схожими.
Матеріал підготувала: асистент кафедри фізіології ім..Я.Д.Кіршенблата – Дудка Євгенія
