• Українська
  • English
Діагностика порушення нервово-психічного розвитку дітей
Share on facebook
Share on google
Share on twitter
Share on linkedin
Діагностика порушення нервово-психічного розвитку дітей

Діагностика порушення нервово-психічного розвитку дітей

Процес ментального розвитку дитини відрізняється багаточисельними індивідуальними відмінностями, а загальний його рівень відображає ступінь дозрівання центральної нервової системи.

 

Етапи нервово-психічного розвитку мають чітку послідовність і окремі напрямками: розвиток статичних функцій, дрібної моторики, слухового та зорового аналізаторів, формування мови, соціалізація та формування особистості. Своєчасне виявлення відхилень у розвитку й поведінці дитини має важливе значення, оскільки дозволяє на ранніх етапах провести необхідну корекцію.

Діагностика порушень психічного розвитку дітей включає вивчення сімейного анамнезу, перебігу вагітності та пологів, періоду новонародженості й подальшого розвитку в різні вікові періоди, а також об’єктивного неврологічного і психологічного обстеження.

Контроль за динамікою нервово-психічного розвитку здійснюється в певні строки, як правило, одночасно з оцінкою фізичного розвитку та стану здоров’я. Чим молодша дитина, тим частіше проводять контроль за нервово-психічним розвитком, оскільки інтенсивність її розвитку більш швидша, ніж у дітей старшого віку. На першому році життя оцінку нервово-психічного розвитку проводять щомісяця, на другому – раз на квартал, на третьому – раз на півріччя.

Рівень розвитку дітей першого року життя, які виховуються в сім’ї, оцінює лікар-педіатр на прийомі в кабінеті здорової дитини, а тих, які знаходяться в дитячих колективах, – вихователь, під контролем лікаря-педіатра і педагога. Для оцінки розвитку поведінки використовують також патронажні записи дільничної медичної сестри і відомості, отримані від матері. При спостереженні за нервово-психічним розвитком дитини педіатром використовуються різні за складністю методики та шкали: вирішення дитиною нескладних задач відповідних його віку, оцінка основних напрямків розвитку за денверською шкалою або методикою Бейлі, проективні тести, оцінка інтелектуального розвитку за шкалою Векслера.

Напрямки та методика контролю нервово-психічного розвитку дітей відрізняється в різні вікові періоди:

у віці до 6 місяців – контролюється виникнення і формування слухових і зорових орієнтовних реакцій, позитивних емоцій, рухів кінцівок, загальних рухових навичок, підготовчих етапів активного мовлення й умінь під час годування;

у віці від 6 до 12 місяців оцінюють розвиток загальних рухів, розуміння мови, активної продукції звуків, дії з предметами, уміння й навички, які виявляють в процесі спілкування дітей з оточуючими;

на 2-му році життя оцінюють розуміння мови та ступінь активного мовлення, сенсорний розвиток, гру та дії з предметами, подальше становлення рухової активності, умінь та навичок;

у віці від 2 до 3 років оцінюють активне мовлення, сенсорний розвиток, участь у грі, конструктивна та образотворча діяльність, рухова активність;

для оцінки нервово-психічного розвитку дітей від 3 до 7 років користуються даними спостережень за поведінкою дитини під час різних режимних моментів, при проведенні поглиблених лікарських обстежень, а також характеристикою педагога (в дитячих дошкільних закладах). При цьому провідними показниками є: моторний розвиток і зорова координація (рівновага при ходьбі, статична рівновага тощо); розвиток мовлення (звукова культура мовлення, граматично правильне мовлення, читання віршів та ін.); пізнавальна діяльність (орієнтування в просторі, лічба, значення і відчуття кольорів, конструювання та ін.); соціально-культурний розвиток (культурно-гігієнічні навички, самостійність і працелюбство, ігрова діяльність, взаємостосунки з оточуючими, тощо).

Послідовність дій лікаря-педіатра при оцінці нервово-психічного розвитку можна представити наступним чином:

1. Уточнення календарного віку дитини.

2.Виявлення умінь даної дитини з урахуванням головних показників розвитку, характерних для даного вікового періоду.

3.Співставлення виявленого рівня нервово-психічного розвитку дитини з статистичними показниками розвитку дітей даного віку та коефіцієнту розвитку (QD).

4.Виявлення відхилень у нервово-психічному розвитку дитини порівняно з показниками для дітей даного віку та формування висновків.

Інтегральною оцінкою рівня нервово-психічного розвитку дитини є коефіцієнт розвитку (QD).Визначається через календарний(хронологічний) і психічний вік дитини аналогічно способу визначення коефіцієнта розумового розвитку (IQ) за шкалами Бине та Векслера:

QD = ВПР • 100/КВ, де ВПР — вік психічного розвитку; КВ — календарний вік дитини.

Календарний (хронологічний) вік — це реальний вік дитини на момент обстеження, який визначається різницею між датами народження і дослідження. На першому році життя календарний вік визначають у тижнях, а у дітей, старших одного року, — в місяцях, причому остача 15 і більше днів приймається за 1 міс.

Психічний вік (вік психічного розвитку) відображає рівень психічного розвитку дитини і визначається здатністю при дослідженні виконувати певні навички, характерні для даного вікового мікроперіоду. При цьому загальний психічний вік є середньою арифметичною величиною вмінь і навичок дитини за кожним показником головних ліній розвитку. Оцінку величини коефіцієнта QD проводять за шкалою запропонованою D.Wechsler (1965). Якщо величина QD: 130 і більше (дуже високий розвиток), 120-129 (високий розвиток), 111 -120 (нормальний високий розвиток), 90-110 (середній нормальний розвиток), 80-89 (слабкий нормальний розвиток), 70-79 (межові випадки), 69 і менше (різке відставання у розвитку).

Нормою розвитку дитини першого року життя вважають оволодіння уміннями та навичками в межах ±15 днів від паспортного віку. Раннім або прискореним вважається розвиток, якщо дитина оволоділа уміннями у більш ранні вікові строки (більш ніж на 15 днів). Сповільнений розвиток або затримка в розвитку — при формуванні умінь у більш пізні вікові строки, тобто більш ніж 15 днів (епікризовий строк).

На другому році життя за нормальний розвиток приймають формування умінь та навичок у межах кварталу (епікризовий строк), а на третьому році — у межах півріччя (епікризовий строк).

При виявленні затримки нервово-психічного розвитку у дитини першого року життя більш ніж на 2 епікризових строки необхідно виключити патологію нервової системи. Таку дитину необхідно ретельно обстежити і встановити диспансерне спостереження. Слід пам’ятати, що кожний етап розвитку має незворотний характер, своєчасно пропущені відхилення в більшості випадків неможливо відкоригувати у старшому віці дитини.

Матеріал підготували: – зав. кафедри педіатрії, неонатології та перинатальної медицини, д.мед.н., проф. Ю. М. Нечитайло; к.мед.н., доц. кафедри педіатрії, неонатології та перинатальної медицини Н.І. Ковтюк.

Корисно знати