• Українська
  • English
Доцільність та ефективність комбінованої терапії артеріальної гіпертензії
Доцільність та ефективність комбінованої терапії артеріальної гіпертензії

Доцільність та ефективність комбінованої терапії артеріальної гіпертензії

Артеріальна гіпертензія (АГ) як предиктор серйозних серцево-судинних ускладнень є однією з найактуальніших проблем сучасної медицини.

 

Адже зберігаються високі показники летальності за рахунок хвороб серця та судин, незважаючи на широку обізнаність лікарів щодо питань діагностики та лікування цього захворювання.

Недостатній контроль АГ в популяції можна пояснити такими факторами:

малий обсяг диспансеризації населення, її низька якість;

низький рівень освіченості населення з питань підвищеного АТ;

невчасно розпочате лікування;

призначення неефективних лікарських засобів (недостатня доза, невірний підбір комбінації);

низька прихильність хворих до лікування;

негативне ставлення пацієнта до необхідності модифікації способу життя, відмови від шкідливих звичок, нормалізації маси тіла тощо.

Порівняльні дослідження різних антигіпертензивних засобів (або їх комбінацій) не довели, що за умови однакового зниження АТ є відмінності в редукції кардіоваскулярного ризику. Таким чином, як дослідження, так і їх мета-аналізи підтверджують визначальне значення власне зниження АТ для зниження всіх видів кардіоваскулярних подій – інсульту, інфаркту міокарда та серцевої недостатності, незалежно від застосованих антигіпертензивних засобів.

Схема лікування АГ повинна бути максимально простою, за принципом «одна таблетка на день».

Відповідно, перевагу слід надавати:

а) антигіпертензивним препаратам тривалої дії, в т.ч. ретардним формам, оскільки це попереджує значні коливання АТ протягом доби, а також зменшує кількість призначених таблеток;

б) фіксованим комбінаціям, які значно спрощують режим прийому медикаментів. Дотримання простої схеми лікування збільшує кількість хворих, що реально лікуються, і відповідно зменшує кількість тих, які припиняють лікування.

До позитивних рис саме комбінованої терапії можна віднести такі:

ефективне зниження артеріального тиску вже в перші дні застосування;

низький рівень побічних ефектів за рахунок невисоких доз діючих речовин;

значне зниження ризику виникнення серцево-судинних ускладнень або смерті;

посилення лікувальних ефектів двох діючих речовин;

висока прихильність пацієнтів до лікування завдяки швидкому лікувальному ефекту.

Згідно з Уніфікованим протоколом 2016 року комбінаціями антигіпертензивних лікарських засобів, що довели свою ефективність, є такі:

тіазиднии? (або тіазидоподібний) діуретик + іАПФ;

тіазиднии? (або тіазидоподібний) діуретик + БРА;

БКК + іАПФ;

БКК + БРА;

іАПФ (БРА) + АК(БКК)+ тіазиднии? діуретик.

Важливим питанням при створенні комбінованого препарату є включення в його склад компонентів, ефективність яких доведена у багатоцентрових дослідженнях, а також вибір режиму дозування, який би дозволив при необхідності забезпечити вихід на цільові дози компонентів, рекомендовані виробниками для лікування АГ. Не менш важливим з точки зору доказової медицини є застосування компонентів оригінального виробництва або, принаймні, з доведеною біоеквівалентністю.

На основі найбільш ефективних комбінацій антигіпертензивних агентів запропоновано комбіновані препарати з фіксованою дозою. Такі препарати випускають під різними торговими марками, вказуючи компоненти та їх дози. Нижче наведено типові комбінації, які є на фармацевтичному ринку:

b-адреноблокатор + дiуретик (атенолол + хлорталідон або гiдрохлоротiазид; піндолол + клопамід; пропранолол + гідрохлоротіазид);

інгібітор АПФ + діуретик (каптоприл + гідрохлоротіазид; еналаприл + гідрохлоротіазид; лізиноприл + гідрохлоротіазид; периндоприл + індапамід);

b-адреноблокатор + дигідропіридиновий антагоніст кальцію (фелодипін + метопролол; атенолол + ніфедипін-ретард);

антагоніст кальцію + інгібітор АПФ (еналаприл + дилтіазем; трандолаприл + верапаміл; еналаприл + фелодипін, амлодипін + лізиноприл);

антиадренергічний препарат центральної дії (клофелiн + гідрохлоротіазид, резерпін + гідрохлоротіазид, a-метилдопа + гідрохлоротіазид, моксонідин + гідрохлоротіазид);

блокатор рецепторів А ІІ + діуретик (лозартан + гідрохлоротіазид; ірбесартан + гідрохлоротіазид; валсартан + гідрохлоротіазид, телмісартан + гідрохлоротіазид);

При недостатній ефективності двох препаратів використовують комбінацію з трьох препаратів:

b-адреноблокатор + дiуретик + вазодилататор;

інгібітор АПФ + антагоніст кальцію + діуретик;

b-адреноблокатор + антагоніст кальцію + інгібітор АПФ;

b-адреноблокатор + a-адреноблокатор + діуретик;

антиадренергiчний препарат центральної або змішаної дії (резерпiн, a-метилдопа) + дiуретик + вазодилататор.

Застосування фіксованих комбінацій лікарських засобів полегшує режим їх прийому і покращує комплаєнс. Більш ефективній реалізації цього підходу на даний час сприяє наявність різних комбінацій з фіксованими дозами препаратів. Перспективи застосування фіксованих комбінацій на найближчі роки включають розробку так званої політаблетки (поєднання декількох антигіпертензивних препаратів зі статинами і низькою дозою аспірину), метою якої є покращення лікування хворих на гіпертонічну хворобу за наявності супутньої дисліпідемії, а також високого серцево-судинного ризику.

Матеріал підготувала доцент кафедри внутрішньої медицини, клінічної фармакології та професійних хвороб Віра Шупер

Корисно знати