ПЕДІАТР КОНСУЛЬТУЄ. Агресивна поведінка, погана успішність школярів, проблеми в спілкуванні з однолітками, дитяча депресія – це не обов’язкова ознака поганої спадковості або неналежного виховання, адже всі ці психологічні порушення можуть бути відображенням проблем зі здоров’ям дитини.
У здоровому тілі – здоровий дух, а от якщо є хвороби, особливо хронічні, вони можуть спричиняти душевні, психологічні розлади як в самих дітей, так і у членів родини. Серед захворювань в дітей будь-якого віку найчастішими є хвороби органів дихання: носу, біляносових пазух, горла, гортані, трахеї, бронхів та легень, так звані риніти, синусити, фарингіти (тонзиліти або ангіни), ларингіти, бронхіти та пневмонії, які лікар позначає як випадки ГРЗ – гострих респіраторних захворювань. В більшості випадків ГРЗ є наслідком застуди та мають інфекційну причину, рідше – алергійну.
Запалення легень або пневмонія є лідируючою причиною дитячої смертності у віці до п’яти років (20 % всіх випадків), що вбиває більш ніж 4 000 дітей кожного дня у світі, приблизно 1,8 мільйонів дітей щорічно – більше, ніж СНІД, малярія та кір разом узяті. Дитяча смертність від пневмонії безпосередньо пов’язана з недостатнім харчуванням, бідністю та відсутністю належного доступу до медичного обслуговування. Хоча більшість здорових дітей здатна впоратися з інфекцією за допомогою захисних сил власного організму, діти з порушенням імунної системи піддаються більшому ризику розвитку пневмонії. Імунна система дитини може бути послаблена недостатнім або неправильним харчуванням. Це стосується особливо дітей грудного віку, що не отримують грудного вигодовування. Сприйнятливість дитини до пневмонії також збільшується під впливом наступних екологічних чинників: проживання в перенаселених житлах; забруднення повітря усередині приміщень; куріння батьків.
Щеплення проти гемофільної палички, пневмокока, кору і кашлюку є найбільш ефективним способом профілактики пневмонії.
Важливе значення для підвищення захисних сил організму дитини має адекватне харчування, починаючи з винятково грудного вигодовування протягом перших шести місяців життя. Воно також ефективне для попередження пневмонії і скорочення тривалості хвороби. Дитина може захворіти на пневмонію, але якщо це стається вдруге за рік, або втретє до 18-річного віку, слід детально обстежити дитину та з’ясувати причину таких частих випадків.
Вплив хвороби на психічне здоров’я дитини
В ранньому і дошкільному віці, коли частота ГРЗ на рік досягає максимуму, інколи 5-8 випадків на рік, особливо у дітей, що відвідують дошкільні заклади. Терпіння батьків, вимушених спостерігати страждання своїх дітей та витрачати безліч зусиль на їх подолання, може вичерпатись, і зумовити неврастенію із підвищеною втомлюваністю, тривожністю, головними болями, зниженим настроєм. Подібні прояви можуть з’являтись і у самих дітей, які часто та тривало хворіють, особливо після випадків лікування у стаціонарі, що має назву “госпіталізму”. Для дитини цього віку перебування в лікарні, проведення болючих процедур, які сприймаються здебільшого як насилля, може бути значним стресом. Після виписки зі стаціонару батьки скаржаться на капризування, погіршання апетиту, поганий сон в дитини. Діти можуть стати роздратованими, наляканими, замкненими, апатичними, агресивними тощо, дитина ніби повертається у розвитку на деякий час назад, перестає демонструвати вже набуті вміння (регрес). Для попередження цього слід психологічно підготувати дитину як до госпіталізації, так і проведення медичних втручань.
Сімейний, дитячий лікар, або лікар, який лікує хвороби вуха, горла та носу (ЛОР-лікар) має з’ясувати, чи не є надмірною частота ГРЗ в дитини, чи це лише відображення “фізіологічної норми”. У дошкільному віці вперше діагностують й хронічні хвороби органів дихання, які можуть формуватися при повторних випадках гострих хвороб за спадкової схильності дитячого організму. Часті захворювання дитини є фактором ризику хронічної патології у старшому віці. Слід зазначити, що до частих респіраторних епізодів більше схильні діти як з недостатньою, так і надмірною вагою тіла, що ще більше погіршує психосоціальну адаптацію такої дитини.
Синдром хронічної втоми
Іноді після перенесеного захворювання органів дихання розвивається синдром із вираженою підвищеною втомлюваністю, неможливістю виконувати той обсяг щоденних обов’язків, з якими дитина раніше могла легко впоратись. Ця хвороба отримала назву синдрому хронічної втоми. Крім втоми спостерігається значне зниження когнітивної функції, тобто здатності до навчання. Поєднання цих ознак триває більше 6 місяців. Хворобі може передувати ГРЗ верхніх дихальних шляхів, запалення легень або інфекція, викликана вірусом Епштейн-Бар. Крім вказаних ознак синдрому, мають відмічатись хоча б 4 з перерахованих решти проявів: неможливість сконцентрувати увагу та порушення короткотривалої пам’яті, біль у горлі, збільшення лімфатичних вузлів, м’язеві болі, болі у суглобах, головний біль з новими характеристиками тяжкості, типу та інтенсивності, немає відновлення після сну та втома після фізичного навантаження триває більше доби. Встановлення цього діагнозу потребує переконання у відсутності багатьох інших, подібних до нього.
Матеріал підготувала: Наталія Богуцька, доцент кафедри педіатрії та дитячих інфекційних хвороб
