міжурядова організація, яка не має наднаціональних функцій. Вона може робити тільки те, проти чого не заперечує жоден її член.
Як міжурядова структура, організація має в своєму розпорядженні дуже невелику кількість військового і цивільного персоналу – приблизно 12 тис осіб. Це менше загальної кількості дипломатичних працівників в національних місіях при НАТО. За рівнем адміністративного навантаження НАТО є дуже ефективною організацією. Для порівняння: в центральних органах ЄС тільки число перекладачів складає порядку 10 тис осіб.
Основні рішення НАТО готуються і приймаються в комітетах, які складаються з членів національних делегацій. Це і є ядро Альянсу як міжнародного клубу. Робота міжнаціональних комітетів підтримується цивільним персоналом (міжнародними чиновниками), які підпорядковані Генеральному Секретарю, і інтегрованої командної структури, яка управляється Військовим Комітетом НАТО. Досить точним є визначення НАТО як міжнародного клубу з військовими інструментами. При цьому частка військових сил, які в разі війни повинні передаватися під загальне командування, значно поступається кількості сил, що залишаються під національним контролем. У мирний же час число військових сил, підлеглих центральному командуванню невелике – всього кілька тисяч військових. Те ж саме можна сказати про загальний бюджет – він мізерний порівняно з сумарним об’ємом військових витрат країн-членів.
Як і будь-який клуб, НАТО не має політики, а тільки лише правила членства. Те, що сприймається як політика НАТО, не більше, ніж рівнодіюча сума політик країн-членів. Аналізувати і прогнозувати цю умовну політику без аналізу і прогнозу політики окремих членів Альянсу не має ніякого практичного сенсу.
