• Українська
  • English
Фройд – найвідоміший психоаналітик або найбільший мрійник
Share on facebook
Share on google
Share on twitter
Share on linkedin
Фройд – найвідоміший психоаналітик або найбільший мрійник

Фройд – найвідоміший психоаналітик або найбільший мрійник

Напевне неможливо розповісти про психоаналіз не згадавши його творця, яким був Зігмунд Фройд, а також історію народження аналітичної думки.

Фройд народився 6 травня 1856 року в моравському місті Фрайберг (зараз Пршибор) в родині торговця сукном Якоба Фройда та його дружини Амалії.

На той час Дарвіну було 47 років, Марксу – 38, Гельмгольцу -35, Шарко – 31, Брейеру -14, а Павлову -7. Вже 30 років як помер Філіпп Пінель, котрий визволив в 1793 році душевнохворих із кліток в паризькій лікарні «Бісетр» і тим самим заклав перший камінь в фундамент психотерапії. 80 років тому шотландській лікар Уільям Каллен ввів поняття «невроз».

У 1859 році в зв’язку з економічною кризою родина переїхала і в жовтні Зігмунд з матір’ю та сестрою опинився в Лейпцигу.

В цьому ж році вийшли в світ твори Дарвіна «Походження видів» та «Дослідження душевного життя новонароджених» Адольфа Куссмауля.

В 1860 році родина направляється до Відня. В 1865 році Зішмунд вступає в комунальну гімназію Леопольдштадта. В 1870 році Фройд відвідує Фрайберг, де отримує в подарунок збірку творів Людвіга Бьорне, в котрих письменник передбачає ідею «вільного асоціювання», що чинить на Фройда величезний вплив. Восени 1873 року Фройд вступає в університет.

Якщо в ранніх роботах Фройда відчутний вплив насамперед позитивістів-натуралістів школи Гельмгольца та його берлінських колег, то в подальшому, з появою психоаналізу, центр уваги все більш чітко почав зміщуватись на зовсім інші історичні більш архаїчні ідеї та картини світу.

Опрацьовуються дитячі спогади життя в Моравії («О покрывающих переживаниях», 1899), базова гуманістична освіта, отримана в школі відображається на термінології «едипів комплекс», а також кайзерівській Відень вікторіанської епохи своїми етичними поглядами та смаками відіграв далеко не останню роль в зародженні та становленні психоаналізу, адже істерія (її дослідження та лікування – перше вторгнення Фройда в світ психічно обумовленої патології) є наслідком неприроднього витіснення потягів, причиною котрого міг бути подібний культурний клімат (див. статтю А. Гріна).

Проте були й інші фактори, менш явні та не настільки безпосередні, зокрема іудаїзм родини Фройда, впливу чого не зміг уникнути навіть такий рішучий атеїст, як Фройд, образний світ поетів, один з котрих Гьоте, вплинув на вибір Фройдом професійної кар’єри лікаря, а інший Людвіг Бьорне своїм твором «Мистецтво стати за три дні оригінальним письменником» ймовірно підказав 14-річному Зігмунду модель розробленої пізніше техніки «вільних асоціацій». Окрім цих імен, які спричинили на Фройда неабиякий вплив, також слід назвати окремих значимих особистостей, котрі багато в чому визначили його життєвий шлях, серед них насамперед університетських вчителів, потім того, хто справив на Фройда незабутнє враження – Шарко, і зрештою, зовсім різних по духу фройдівських друзів Йозефа Брейера та Вільгельма Флісса. В період першої світової війни Фройд зіткнувся з невимовною жорстокістю, що підштовхнуло його до перевороту мислення та відповідно розвитку теорії про потяг до смерті.

У 1876 році по завданню зоолога Карла Клауса і завдяки стипендії Фройд декілька тижнів на дослідній станції в Трієсті вивчає статеві органи вугрів, в результаті виходить його перша публікація. Віденській фізіолог Е. фон Брюкке приймає його в якості помічника в свою лабораторію, в якій він працює до 1882 року. В результаті досліджень, проведених у Брюкке, він близькій до відкриття нейрона (Генріх Вільгельм Вальдейер, котрому приписують остаточне відкриття, вводить цей термін лише у 1891р).

У 1880 році Фройд розпочав службу в армії. В цей же період його наставник Брейер починає лікування Берти Паппенгейм, відомої як Анна О. яке триває 3 роки, через рік 1882 Фройд отримує ступінь доктора медицини і починає практикувати, а Жан Мартін Шарко очолює клініку Сальпетрієтр, в якій запроваджує лікування гіпнозом.

У травні 1883 Фройд на п’ять місяців стає асистентом анатома Теодора Мейнерта. Це був важливий психіатричний досвід, Фройд спеціалізується з неврології, переважно вивчаючі функцію спинного мозку, в 1885 році відправляється в Париж в клініку Шарко, де вивчає істерію та гіпнотичний метод. Одночасно, під сильним впливом робить рішучій крок від неврології до фізіології та психології.

Повертається через рік до Відня щоб одружитись, відкриває приватну практику та вперше доповідає про істерію на Віденському медичному товаристві, практикує гіпноз та електротерапію. В 1891 році в своїй книзі про афазію критикує загальноприйняту теорію про локалізації та переходить до динамічного погляду. Наростає невдоволеність гіпнотичним методом та його результатами. В 1893 сумісно з Брейером публікує статтю про нові погляди на істерію.

У 1894 році розрив з Брейером – виходить в світ стаття «О защитных психоневрозах», працює над перекладами праць Шарко. У травні 1895 публікує «Нариси про істерію», де вперше використовується термін «перенос», окрім цього публікує статті про невроз нав’язливих станів та фобії.

24 липня вперше трактує власні сновидіння (об иньекции Ирме), в тому ж році народжується шоста і остання дитина Фройда – Анна, його донька в майбутньому стане відомим аналітиком, зокрема в сфері дитячого психоаналізу.

Восени Фройд надсилає Фліссу «Проект психології», котрий поки ще не повністю осмислений в фізіологічних категоріях і буде опублікований тільки після смерті Фройда; виходить «Психотерапія істерії», описує вільні асоціації, як терапевтичний інструмент. В 1896 році вперше виникає термін психоаналіз.

Лекція Фройда про сексуальні причини істерії викликає багато різних відгуків у колі колег, в результаті чого він на певний час ізолюється. В 1897 починає самоаналіз, в жовтні відкриває Едипів комплекс.

У 1898 році написаний перший варіант «Толкования сновидений», який буде опубліковано в 1900 році. В 1902 отримує звання екстраординарного професора, відбувається перша зустріч учасників психоаналітичного середовища (Адлер Штекель та інші). Через 6 років виникає Віденське психоаналітичне товариство. Блейлер в Цюріху починає використовувати фройдівські методи для лікування хворих на шизофренію.

У 1905 році виходять в світ «Три Нариси по теорії сексуальності», «Фрагмент анализа одного случая истерии», «Остроумие и его отношение к бессознательному»  – чимало колег починають практикувати  психоаналіз.

У 1909 Фройд засновує «Психологический ежегодник», де публікуються новітні дослідження, зокрема «Анализ фобии 5 летнего мальчика», «Заметки об одном случае невроза навязчивости» тощо.

В 1915 виходять 12 статей про метапсихологію, описання психічних процесів через їх динамічні властивості, топографічне визначення та економічне значення, публікується праця «Влечения и их судьба», у 1917 востаннє читає лекцію в університеті, публікується «Печаль и меланхолия», «Лекции по введению в психоанализ».

У 1920 в лютому в Берліні відкривається перша психоаналітична поліклініка; конгрес в Гаазі; виходить праця «По ту сторону принципа удовольствия»; у 1922 відкривається Віденська психоаналітична клініка; стаття «О некоторых невротических механизмах ревности, паранойи и гомосексуальности».

У 1923 році Фройд прооперований через онкологічне захворювання, в тому ж році виходить «Психоаналіз та теорія лібідо». У 1930 отримує премію Гете, у 1936 отримує звання член кореспондента британського Королівського товариства; рецидив хвороби; у 1938 – Відень захоплений нацистами – Фройд їде до Лондона.

23 вересня 1939 Фройд помирає від неоперабельного рецидиву раку, а нам залишилась його безмежна творча спадщина.

Матеріал підготувала: асистент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології, лікар-психіатр, психотерапевт Іванова Наталія

Корисно знати