Дентофобія – психосоматичний стан, що характеризується нав’язливим, непереборним страхом перед стоматологічним втручанням. Цей соціально – психологічний фактор обумовлює високу поширеність та інтенсивність карієсу та його ускладнень у дітей. Специфіка роботи дитячого лікаря-стоматолога пов’язана з психофізіологічними особливостями пацієнтів дитячого віку, поведінка яких впливає на процес лікування, та ускладнює його.
Діти віком 3-4 роки сприймають навколишній світ на емоційному рівні, оскільки у них практично відсутня екстраполяція (здатність до передбачення ситуації), вона починає розвиватися в 5-6 років. В зв’язку з морфологічним дозріванням кори лобної долі півкуль головного мозку, вдосконалюються нервово-психічні функції дитини – виробляються асоціативні рефлекси, стає доступною екстраполяція. В цьому віці діти легко відволікаються, спостерігається нестабільність уваги дітей, слабо розвинені процеси гальмування, що проявляється посиленою руховою активністю та не здатністю до контролю емоцій.
Якщо перший візит забезпечує приємне введення в стоматологію дитини він автоматично стає фундаментом для встановлення дружніх взаємовідносин між лікарем та пацієнтом. І навпаки може стати перешкодою для встановнення зв’язку, якщо він викликав у дитини неприємні відчуття. (Wright и Alpern, 1971).
Вся стоматологічна команда повинна бути готовою зробити цей важливий відрізок часу найбільш приємним для маленького пацієнта, проте, роль індивідуально-психологічних особливостей дітей різного віку на стоматологічному прийомі й досі залишається недостатньо вивченими.
Працюючи з дітьми, стоматологи часто стикаються з рядом проблем, котрі ускладнюють процес стоматологічного лікування: у більшості дітей спостерігається страх перед стоматологічним прийомом.
Разом з тим, погіршення екологічних умов в Україні, значне зменшення профілактичних маніпуляцій в умовах сьогодення, призвело до значного збільшення ураження карієсом зубів у різних вікових групах населення, особливо серед дітей. Проблема карієсу зубів на сьогодні має велике медичне та соціальне значення.
Викликає занепокоєння той факт, що множинний карієс зубів все частіше зустрічається у дітей 3-6 річного віку. Водночас, болісні відчуття у дитини є основним чинником розвитку негативного ставлення не лише до лікування у стоматолога, а й до самого відвідування стоматологічного кабінету, наприклад, з метою профілактичного огляду. Цей страх, зумовлений болючістю лікування, досить часто зберігається у людини протягом всього життя.
Саме тому, за даними ВООЗ, близько 75% населення боїться лікування у стоматолога. Страх є настільки стійким, що ряд авторів говорять про його спадковість – до 30% дітей відчувають страх вже під час першого відвідування стоматолога.
Для дитячого стоматолога основним є визначення первинних причин страху. У лікуванні дітей основна особливість – це взаємовідносини між лікарем та пацієнтом. Крім цього, при лікуванні дитини стоматолог повинен встановити контакт не лише з дитиною, але й з батьками (опікунами), оскільки для дітей дошкільного віку характерним є копіювання моделі поведінки батьків, у тому числі і їхнього ставлення до лікарів та до лікування.
Надання стоматологічної допомоги дітям дошкільного віку є найскладнішим. Згідно з класифікацією інтелектуального розвитку – це діти префункціонального періоду, які мають здатність до інтуїтивного мислення, але в більшості випадків відчуття будуються на сприйнятті. Ці діти не співпрацюють з лікарем і ще не можуть адекватно реагувати на його дії, не можуть точно охарактеризувати відчуття, котрі їх тривожать і не можуть контролювати свої емоції.
З метою покращання якості надання стоматологічної допомоги дітям, потрібен міцний зв’язок між лікарем та батьками, можливо навіть шляхом проведення письмового анкетування, спрямованого на визначення особливостей поведінки дітей та основних факторів страху відносно до стоматологічного лікування.
Найчастішими причинами боязні дітей на стоматологічному прийомі є:
- страх перед невідомим;
- наслідуванням поведінки батьків (при їхньому негативному відношенні до лікарів);
- солідарністю з однолітками щодо стоматологічного лікування;
- негативним досвідом на попередньому стоматологічному прийомі.
Отже, слід пам’ятати, що процес лікування дитини у дитячого стоматолога пов’язаний із рядом психологічних проблем і потребує їх методологічно правильного вирішення. Практично всі маніпуляції в стоматології є болючими або неприємними, проте в дитячому віці внаслідок психофізіологічних особливостей поріг сприйняття болю є значно нижчим, ніж у дорослих.
Лікар-стоматолог повинен бути хорошим психологом, щоб спрогнозувати реакцію дитини при стоматологічному втручанні, і таким чином знайти індивідуальний психологічний підхід до кожної дитини.
Батьки, своєю чергою, повинні забезпечити психологічну підготовку дитини перед стоматологічним прийомом, їм не слід приховувати причину відвідування стоматолога, щоб для дитини не стали несподіванкою стоматологічні маніпуляції.
Автори: Оксана Годованець, Тетяна Мандзюк
