Гіперплазія ендометрію (ГЕ) – це патологічна проліферація залоз ендометрію зі збільшенням відношення залоз до строми у порівнянні з нормальним ендометрієм (співвідношенні залоз до строми 1:1). Гіперплазія ендометрію розвивається, якщо естрогени, не зустрічаючи протидії прогестерону, стимулюють ріст клітин ендометрію через зв’язування з рецепторами естрогену в ядрах клітин ендометрію.
Гіперплазію ендометрію поділяють на дві групи залежно від наявності цитологічної атипії, а саме: гіперплазія без атипії та атипова гіперплазія.
Атипова гіперплазія ендометрію найчастіше прогресує до раку ендометрію (РЕ), оскільки вони мають схожий профіль генетичних змін. Фактично до 60 % пацієнток з атиповою гіперплазією вже мають інвазивний рак ендометрію або він розвинеться в майбутньому. Гіперплазія без атипії рідко прогресує до раку ендометрія (1–3 %) і не характеризується такими генетичними мутаціями, як варіант з атипією.
У загальній структурі захворюваності на злоякісні новоутворення жіночого населення України РЕ займає третє місце (9,6 %), в структурі смертності – сьоме місце (5,8 %). Рівень захворюваності на рак ендометрію становить 36,1 на 100 тис. жіночого населення, а рівень летальності — 8,4 на 100 тис. жіночого населення.
Фактори ризику, що пов’язані з ГЕ з атипією або без неї, такі ж, як і в разі раку ендометрію. Саме тому діагностика, лікування та динамічне спостереження пацієнток з гіперплазією ендометрію, особливо з атипією, набувають особливого значення.
Гіперплазія ендометрію часто пов’язана з низкою визначених факторів ризику. Оцінювання має спрямовуватися на виявлення, усунення та моніторинг цих факторів.
Фактори ризику розвитку ГЕ:
- менструальні фактори (похилий вік або постменопауза, відсутність пологів в анамнезі або безпліддя, раннє менархе або більш пізня менопауза, ановуляція, перехід до менопаузи та/або синдром полікістозних яєчників);
- ятрогенні фактори (терапія вільними естрогенами або тамоксифеном);
- супутні захворювання (наприклад, ожиріння, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія або синдром Лінча)
Основний клінічний прояв гіперплазії ендометрію – аномальні маткові кровотечі (АМК). До них належать надмірні менструальні кровотечі, кровотечі між менструаціями, нерегулярні кровотечі, проривні кровотечі на фоні менопаузальної гормональної терапії (МГТ) та кровотечі у постменопаузі.
- Діагностика гіперплазії ендометрію потребує гістологічного дослідження тканини ендометрію. Для дослідження беруть зразки ендометрію за допомогою амбулаторної біопсії (пайпель-біопсія).
- Для взяття зразка ендометрію можливе проведення діагностичної гістероскопії, особливо в тих випадках, якщо не вдається взяти зразок в амбулаторних умовах або коли зразок ендометрію є неінформативним.
- Трансвагінальне ультразвукове дослідження (вимірюється товщина ендометрію, є можливість побачити структурні зміни порожнини матки (поліпи), жінкам у пре- та постменопаузі щорічно обов′язково.
- Якщо гіперплазію ендометрію діагностовано в межах поліпа, необхідно виконати пряму візуалізацію та біопсію порожнини матки з використанням гістероскопії.
Вибір тактики лікування підбирається строго індивідуально особистим лікарем, оскільки потрібно враховувати багато інформації.
Лікування гіперплазії ендометрію без атипії. Зворотні фактори ризику, зокрема ожиріння й використання менопаузальної гормональної терапії (МГТ), потрібно за можливості виявити та усунути. Для переконання, що захворювання регресує, достатньо лише подальшого спостереження з регулярною біопсією ендометрію, особливо якщо виявлені фактори ризику вдається усунути. Однак, жінкам необхідно також повідомити, що лікування прогестагенами дає змогу досягти кращих показників регресу захворювання, ніж просто спостереження.
Лікування атипової гіперплазії ендометрію. Через ризик утворення злоякісних новоутворень або прогресування до раку ендометрію жінкам з атиповою гіперплазією необхідно провести тотальну гістеректомію.
Щорічний профілактичний огляд гінеколога потрібен усім, пам’ятайте про це!
Асистентка кафедри акушерства,
гінекології та перинатології Ірина МАРИНЧИНА
