Однією з актуальних проблем останнього часу стає кропив’янка, що пов’язано із зростанням захворюваності дитячого населення. Поширеність кропив’янки вивчена недостатньо. За наявними даними, в загальній популяції вона становить 0,05-0,5%, а серед дітей та підлітків 2,1-6,7%. Кропив’янка може спостерігатися в будь-якому віці.
У 49% пацієнтів кропив’янка поєднується з набряком Квінке (масивний набряк слизових оболонок, шкіри і підшкірної жирової клітковини). Близько 40% хворих мають ізольовану кропив’янку, а 11% пацієнтів – ізольований набряк Квінке. У 79% пацієнтів спостерігається гостра (тривалістю до 6 тижнів), а у 25% – хронічна кропив’янка, що триває понад 6 тижнів до декількох років.
Кропив’янка – гетерогенна група захворювань, для яких характерна дифузна або обмежена висип у вигляді сверблячих пухирів або папул різних розмірів. Пухир – основний морфологічний елемент кропив’янки, що представляє собою обмежений набряк дерми, в діаметрі від декількох міліметрів до декількох сантиметрів, гіперемований по периферії та блідніший в центрі. Пухир має тимчасовий характер та зникає протягом 1 доби. При поширенні набряку на глибокі шари дерми та підшкірну клітковину, а також слизові оболонки формується набряк Квінке (ангіоневротичний набряк). Кропивниця може бути самостійним захворюванням, а може бути симптомом різних захворювань.
Найчастішими причинами кропив’янки можуть бути наступні:
Лікарські препарати (антибіотики, рентгеноконтрастні речовини, білкові препарати), тощо;
Харчові продукти (найчастіше на коров’яче молоко, рибу, морепродукти, яйця, горіхи, цитрусові) та харчові домішки: тартразин, консерванти (сульфіти), саліцилати. Е320, 321 зумовлюють висипання, Е104, 214-216, 219, 282 – контактний дерматит, Е102, 110, 122, 123, 129, 131, 132, 154, 155, 200, 210-214, 217, 218, 221-227, 235, 416 – кропив’янку, Е110, 122, 123, 221 – набряк Квінке, Е102, 131, 132 – свербіж.
Фізичні фактори (натискання, вібрація, сонячне опромінення, тепло, холод, фізичне навантаження, вода, тощо).
Психогенні фактори.
Вірусні інфекції (вірус гепатиту В та С, цитомегаловірус, герпесом, Коксакі А і В), рідше глистна інвазія (аскаридозом, ехінококозом) та бактерії (стрептококи групи А). Транзиторна кропив’янка в дитини може розвинутися після інфекційного мононуклеозу, мікоплазмової інфекції, краснухи.
Шкірна алергічна реакція нерідко розвивається після укусів комах, контакту з пилковими, побутовими, епідермальними аероалергенами.
При контакті шкіри з хімічними сполуками (побутовою хімією, косметичними засобами, латексом),
Захворювання сполучної тканини, вірусні гепатити, пухлини, тощо.
При виникненні симптомів кропив’янки необхідно терміново звернутися до лікаря. Оскільки алергічна реакція стосується не тільки шкіри, але й слизових оболонок зберігається загроза набряку Квінке у дітей, який потребує невідкладної допомоги.
Обсяг фармакотерапії визначається ступенем тяжкості загострення кропив’янки (антигістамінні препарати І покоління: супрастін, тавегіл або ІІ-ІІІ покоління: цетиризин, левоцетиризин, кларитин, дезлоратадин, тощо; за тяжкого стану хворих виникає потреба у призначенні глюкокортикоїдних препаратів).
Догляд за дітьми із кропив’янкою передбачає:
- По можливості усунення причини кропив’янки.
- Гіпоалергенна дієта з виключенням причинно-значущих харчових алергенів.
- Виключити з раціону продукти, що сприяють вивільненню гістаміну в організмі та поширенню клінічних проявів кропив’янки: арахіс, шоколад, шпинат, суницю, полуницю, томати, маринований оселедець, свіжоморожену рибу, м’ясо дикої качки та інші види м’яса, шинку, сирокопчені ковбаси, консерви, пивні дріжджі, кислу капусту, ферментовані сири, майонез, оцет.
- Елімінаційні заходи (усунення контактів з домашнім пилом, пилковими алергенами, ліками), мінімізація впливу провокуючих чинників
- Обов’язковою умовою успішного лікування кропив’янки є санація хронічних вогнищ інфекцій в організмі.
- Щоденне вологе прибирання в будинку.
- Відсутність домашніх тварин.
- Використання гіпоалергенної побутової хімії для прання дитячої білизни та одягу.
- Прогладжування дитячої білизни та одягу.
- Використання гіпоалергенної дитячої косметики.
Матеріал підготувала: Світлана Тарнавська, доцент кафедри педіатрії та дитячих інфекційних хвороб
