Під час лікування гострих і хронічних захворювань важливо враховувати нутритивний статус пацієнта, оскільки його порушення можуть негативно впливати на перебіг хвороби та результати лікування. Одним із таких порушень є мальнутриція – стан, зумовлений недостатнім надходженням або порушенням засвоєння поживних речовин, що призводить до дефіциту енергії, білка та/або інших нутрієнтів, а також може супроводжуватися запальними й метаболічними змінами, пов’язаними із захворюванням.
Її розвитку сприяють зниження апетиту, нудота, блювання, біль, порушення смаку, труднощі з жуванням і ковтанням, побічна дія медикаментів. При захворюваннях травної системи додатковими чинниками є порушення перетравлення та всмоктування поживних речовин. Мальнутриція може розвиватися навіть за нормальної або надмірної маси тіла, зокрема внаслідок втрати м’язової маси.
Наслідки мальнутриції
Мальнутриція негативно впливає на фізичний стан людини та її функціональні можливості. Втрата м’язової маси супроводжується зниженням м’язової сили, обмеженням рухливості й здатності до самообслуговування. Недостатнє надходження поживних речовин може порушувати імунний захист, сповільнювати загоєння ран і відновлення тканин.
У результаті підвищується ризик інфекційних та інших ускладнень, сповільнюється одужання, може збільшуватися тривалість госпіталізації. Отже, мальнутриція не лише є наслідком захворювання, а й може ускладнювати його перебіг та відновлення пацієнта.
Оцінювання нутритивного статусу
Оцінювання нутритивного статусу передбачає виявлення ненавмисного зниження маси тіла, недостатнього споживання їжі та втрати м’язової маси. Для визначення ризику мальнутриції застосовують спеціальні скринінгові інструменти, зокрема NRS-2002, MUST та MNA-SF. Діагностику проводять за критеріями GLIM, які враховують зміни маси тіла, індексу маси тіла й м’язової маси, а також недостатнє надходження або засвоєння поживних речовин і запальні зміни.
Сучасні підходи до нутритивної підтримки
Нутритивна підтримка є складовою комплексного лікування та спрямована на забезпечення потреб організму в енергії, білках, вітамінах, мінеральних речовинах та інших необхідних нутрієнтах. Вид підтримки обирають індивідуально, враховуючи стан пацієнта, основне захворювання, можливість безпечно приймати їжу та функціональний стан травного тракту.
Основні підходи включають:
- корекцію звичайного харчування — зміну режиму приймання їжі, збагачення раціону білком і підвищення його енергетичної цінності;
- пероральну нутритивну підтримку — застосування спеціалізованих поживних сумішей, якщо звичайного харчування недостатньо для покриття потреб організму;
- ентеральне харчування — введення поживних сумішей через зонд або стому, якщо пероральне харчування неможливе чи не забезпечує потреб пацієнта, але травний тракт функціонує;
- парентеральне харчування — внутрішньовенне введення поживних речовин, якщо ентеральне харчування неможливе або не дає змоги забезпечити потреби організму.
Ці підходи можуть застосовуватися окремо або поєднуватися залежно від клінічної ситуації та потреб пацієнта.
У пацієнтів із вираженим виснаженням і тривалим недостатнім харчуванням важливо враховувати ризик синдрому відновленого харчування (refeeding syndrome). Щоб запобігти цьому ускладненню, нутритивну підтримку розпочинають поступово під медичним контролем із моніторингом рівнів фосфату, калію та магнію.
Важливе місце в забезпеченні нутритивної підтримки посідає медична сестра. Вона бере участь у контролі споживання їжі та рідини, спостереженні за переносимістю харчування, динамікою маси тіла та своєчасному виявленні змін стану пацієнта. До її завдань також належать виконання призначень, документування результатів спостереження й навчання пацієнта та його близьких.
Таким чином, мальнутриція може бути як наслідком захворювання, так і чинником, що ускладнює лікування та відновлення пацієнта. Своєчасне виявлення нутритивного ризику, оцінювання стану людини та індивідуально підібрана нутритивна підтримка є важливими складовими комплексної медичної допомоги.
Матеріал підготувала
к.мед.н., доцентка, завідувачка кафедри догляду за хворими
та вищої медсестринської освіти Лілія БОРЕЙКО,
на основі сучасних наукових публікацій і міжнародних клінічних рекомендацій
