Що може бути простіше, ніж перелічити кольори? Однак малюкам необхідно навчатися й цьому!
Напочатку розглянемо фізіологічні основи кольоросприйняття. Воно формується на основі роботи колбочок сітківки, які розрізняють три основні спектри:
¾ червоний (довгохвильові);
¾ зелений (середньохвильові);
¾ синій (короткохвильові).
До моменту народження колбочки функціонально незрілі, тому новонароджені бачать світ нечітким і з низьким контрастом.
Як же формується кольоросприйняття?
Від народження до 1 місяця дитина реагує переважно на контрастні чорно-білі стимули, які привертають увагу немовля.
В 2 місяці виникає здатність розрізняти червоний і зелений кольори, теплі, яскраві відтінки.
В 3–4 місяці діти вже добре розрізняють жовтий, червоний, синій і зелений кольори.
В 5–6 місяців кольоросприйняття стає більш стабільним, наближеним до дорослого, з перевагою до окремих тонів (часто жовтого та червоного).
В 1–2 роки діти зазвичай здатні до зорового порівняння предметів за кольором, вони активно вчаться називати кольори, але при цьому роблять багато помилок — це норма (плутання зеленого та синього, помилки у відтінках).
В 3 роки стійке розрізнення та правильне називання 3–4 основних кольорів (червоний, жовтий, синій, зелений).
В 4–5 років більшість дітей добре називають усі основні кольори та частину відтінків.
В 6–7 років кольоросприйняття повністю відповідає дорослому. Завершується формування системи аналізу та диференціації відтінків.
Психологічні аспекти кольоросприйняття:
- колір впливає на емоційний стан, настрій і поведінку дитини;
- теплі кольори (червоний, помаранчевий, жовтий) – стимулюють активність, привертають увагу;
- холодні (синій, зелений) – заспокоюють, сприяють концентрації;
- передчасне знайомство з надмірною кількістю яскравих стимулів може викликати перевантаження нервової системи.
Особливості навчання дитини кольорам.
Найбільш ефективними методами є:
- ігри з сортуванням предметів за кольором;
- Малювання та аплікації;
- Повторення кольорів у побутових ситуаціях;
- Використання іграшок контрастних кольорів з перших місяців життя.
Не рекомендується:
- вимагати від дитини 2–3 років чіткого та безпомилкового називання кольорів;
- перевантаження сенсорними подразниками.
Коли варто звернутися до спеціаліста:
- дитина у 4–5 років не розрізняє прості кольори;
- плутає червоний і зелений;
- має труднощі при малюванні або сприйнятті кольорових предметів;
- є спадкові порушення зору у родині.
Методи діагностики порушень кольоросприйняття у дітей проводять за допомогою:
- таблиць Рабкіна (адаптовані для дітей; завдання з фігурами/символами);
- вправ з кольоровими кубиками або картками;
- тестів на сортування кольорів.
Можливі порушення:
- дальтонізм (найчастіше порушення сприйняття червоного/зеленого);
- вкрай рідко — повна кольорова сліпота (ахроматопсія);
- проблеми після нейроінфекцій або ураження зорового нерва.
Роль кольору у розвитку дитини:
- сприяє розвитку сенсорного сприйняття;
- покращує мовлення (навчання назв);
- підсилює зорову увагу та пам’ять;
- сприяє емоційному розвитку та формуванню художнього мислення.
Отож, дітям необхідний різнобічний розвиток, а тому приділяйте більше свого часу та уваги. Не дарма ж говорять, що щасливі діти у щасливих батьків!
Нехай Ваші дітки будуть завжди здоровими й бачать різнокольоровий і чудовий світ навколо!
Матеріал підготувала доцент кафедри догляду за хворими
та вищої медсестринської освіти Олена МАКАРОВА.
