Викидень, а саме, втрата вагітності до появи життєздатності плода, є важливою медичною і соціальною проблемою. Щороку у світі відбувається близько 23 мільйонів викиднів, із них більше половини є повторними. Викидень трапляється у житті кожної десятої жінки.
Діагноз «Повторний викидень» (інше формулювання – «Звичне невиношування», «Рецидивуючий викидень») встановлюють подружній парі, у разі втрати двох або більше вагітностей як у першому, так і в другому триместрі гестації. Більше як одну вагітність втрачають від 1% до 5% подружніх пар.
Дві і більше втрати вагітності можуть мати, як жінки, котрі жодного разу не народжували (первинний повторний викидень), так і ті, котрі уже мали пологи (вторинний повторний викидень).
Причини 75% повторних викиднів є не відомими. Доведено наявність взаємозв’язку між ризиком повторного викидня і віком батьків.
Після 45 років кожна друга жінка має ризик викидня. Вік батька, старше 40 років, також підвищує ймовірність повторної втрати вагітності, хоча цей ризик є меншим, порівняно із ризиком старшого віку матері.
Недостатня маса тіла майбутньої матері (ІМТ менше 19 кг/м2) та надмірна її вага і ожиріння також підвищують ризик повторного викидня унаслідок зниження якості ооцитів.
До ключових тригерів, що блокують розвиток ембріона або формування плаценти, внаслідок чого відбувається викидень, належать чисельні фактори як з боку матері, так і з боку майбутнього батька:
- тромбофілії (набуті і спадкові);
- генетичні аномалії у плода і/або батьків;
- ендокринні дисфункції (аутоімунний субклінічний тиреоідит, СПКЯ, цукровий діабет);
- анатомічні дефекти матки (синехії, перегородки);
- інфекційні процеси;
- аутоімунні реакції;
- чоловічий фактор (високий індекс фрагментації ДНК сперматозоїдів).
Кожен попередній викидень підвищує у рази настання наступного епізоду невиношування і підвищує ризик ускладненого перебігу наступних вагітностей.
Повторна втрата вагітності є приводом до звернення подружньої пари до експертних фахівців для здійснення обстеження з метою виключення наявності тромбофілії, генетичних порушень і системних ендокринних захворювань ( субклінічного гіпотиреозу, цукрового діабету).
Усунення виявлених причин створює оптимальні умови для зачаття на етапі підготовки до вагітності і підвищує шанси народження живої дитини.
Коли можна планувати вагітність після викидня?
Сучасні світові гайдлайни не вимагають тривалого очікування (6-12 місяців). Точні терміни визначаються індивідуально, проте фізіологічне планування можливе одразу після відновлення нормального менструального циклу та усунення виявлених факторів ризику.
Повідомленя підготувала
к.мед.н., доцентка кафедри акушерства,
гінекології та перинатології БДМУ Ліля ЮР’ЄВА
