Принципи радіозахисного харчування

Проблема радіаційної безпеки залишається актуальною для сучасного суспільства. Особливо важливе значення вона постає в Україні, яка пережила Чорнобильську катастрофу 1986 року та сьогодні стикається з додатковими ризиками для ядерної інфраструктури в умовах війни. Радіоактивні речовини можуть тривалий час зберігатися в навколишньому середовищі, потрапляти у ґрунт, воду та харчові продукти, а згодом — і в організм людини.

Одним із важливих чинників, що впливає на стан здоров’я населення, є характер харчування. Разом із їжею людина отримує не лише необхідні поживні речовини, а й потенційно небезпечні забруднювачі. Тому особливого значення набуває радіозахисне харчування — система організації раціону, яка передбачає зменшення надходження радіонуклідів із продуктами та забезпечення організму речовинами, необхідними для підтримання його природних захисних механізмів.

Радіонукліди природного та антропогенного походження у реаліях сьогодення

Радіонукліди — це нестабільні атомні ядра, які під час радіоактивного розпаду випромінюють іонізуюче випромінювання. Вони поділяються на природні та антропогенні залежно від походження.

Природні радіонукліди постійно присутні в навколишньому середовищі. Вони містяться в ґрунті, воді, повітрі та харчових продуктах. Наприклад, калій-40 надходить до організму разом із картоплею, овочами, фруктами та іншими продуктами. До природних радіонуклідів також належать уран-238, торій-232, радій-226, вуглець-14 і радон-222.

Антропогенні радіонукліди пов’язані з діяльністю людини. Вони можуть утворюватися під час роботи ядерних реакторів, ядерних випробувань або потрапляти в навколишнє середовище внаслідок аварій на атомних об’єктах.

Серед найбільш відомих радіонуклідів, які мають значення для здоров’я населення, варто виділити:

• Цезій-137. Має період напіврозпаду близько 30 років. За своїми хімічними властивостями подібний до калію, тому після потрапляння в організм розподіляється переважно в м’яких тканинах і м’язах. Особливу увагу приділяють його накопиченню в лісових грибах, ягодах, молоці та м’ясі.
• Стронцій-90. За хімічними властивостями подібний до кальцію, тому може відкладатися в кістковій тканині та зубах, спричиняючи тривале внутрішнє опромінення.
• Йод-131. Має період напіврозпаду приблизно 8 діб. Після потрапляння в організм накопичується у щитоподібній залозі, що особливо небезпечно для дітей.
• Цезій-134. Утворюється в ядерних реакторах і може потрапляти в довкілля під час радіаційних аварій.

Для України ця проблема має не лише історичне, а й сучасне значення. Після аварії на Чорнобильській АЕС частина територій зазнала значного радіоактивного забруднення. Як зазначають дослідники Національного наукового центру радіаційної медицини, навіть через десятиліття після катастрофи харчова безпека населення цих територій залишається важливим питанням. Особливу увагу привертають так звані «дари лісу» — гриби та ягоди, які можуть накопичувати цезій-137 із ґрунту.

Отже, небезпека визначається не просто наявністю радіонуклідів у природі, а їхньою концентрацією, властивостями, шляхами надходження та тривалістю впливу на організм.

Наказ МОЗ України № 256 від 03.05.2006 затверджує Державні гігієнічні нормативи ГН 6.6.1.1-130-2006 «Допустимі рівні вмісту радіонуклідів ¹³⁷Cs і ⁹⁰Sr у продуктах харчування та питній воді»

Радіозахисне харчування як важлива складова еколого-захисного харчування

Еколого-захисне харчування передбачає таку організацію раціону, за якої організм отримує всі необхідні поживні речовини для нормального функціонування навіть за несприятливих умов навколишнього середовища. Одним із його напрямів є радіозахисне харчування.

Його основне завдання полягає не лише в забезпеченні організму вітамінами та мінералами, а й у зменшенні надходження радіонуклідів із їжею та підтриманні природних механізмів клітинного захисту.

Після потрапляння іонізуючого випромінювання в організмі можуть утворюватися активні форми кисню. Їх надмірна кількість сприяє розвитку окисного стресу, внаслідок якого пошкоджуються клітинні мембрани, білки та ДНК. Саме тому в наукових дослідженнях значну увагу приділяють антиоксидантам, які допомагають регулювати ці процеси.

Важливу роль відіграє повноцінне надходження білків, оскільки вони необхідні для відновлення тканин, синтезу ферментів та підтримання імунної системи. Вітаміни й мінеральні речовини беруть участь у багатьох обмінних процесах, а харчові волокна підтримують нормальну роботу травної системи. Важливим є також забезпечення організму достатньою кількістю вітамінів, зокрема жиророзчинних, для підтримання нормальних фізіологічних процесів.

Водночас важливо розуміти, що радіозахисне харчування не є способом повністю нейтралізувати радіацію. Воно не замінює радіаційного контролю, безпечного водопостачання та обмеження споживання забруднених продуктів. Його значення полягає насамперед у підтриманні повноцінного харчового статусу населення та зменшенні додаткових ризиків для здоров’я.

Природні радіопротектори та основні принципи

 «тарілки радіозахисного харчування»

Особливу увагу в радіозахисному харчуванні приділяють природним радіопротекторам, які можуть зменшувати окремі прояви клітинного пошкодження, пов’язаного з дією іонізуючого випромінювання. Їхні властивості активно вивчаються в радіобіології та нутриціології.

До найбільш вивчених належать:

– Вітамін С: відомий своїми антиоксидантними властивостями, бере участь у захисті клітин від окисного стресу. Його джерелами є болгарський перець, чорна смородина, ківі, цитрусові, броколі та капуста.

– Вітамін Е: допомагає захищати клітинні мембрани від перекисного окиснення ліпідів. Міститься в рослинних оліях, горіхах, насінні соняшнику та мигдалі.

– Каротиноїди: до цієї групи належать бета-каротин, лікопін та інші рослинні пігменти. Їх можна отримати з моркви, гарбуза, томатів, шпинату та броколі.

– Поліфеноли та флавоноїди: мають антиоксидантні властивості, містяться в ягодах, яблуках, винограді, цибулі, зеленому чаї та какао.

– Селен: є складовою частиною ферментів антиоксидантного захисту, зокрема глутатіонпероксидази. Його джерелами є риба, яйця, м’ясо та деякі горіхи.

– Пектини та харчові волокна: Містяться в яблуках, буряку, моркві, ягодах, бобових і вівсянці. Вони є хорошити сорбентами, які сприяють зв’язуванню та виведенню з організму радіонуклідів, а також підтримують роботу кишківника, сприяють нормальному функціонуванню кишкової мікробіоти.

Для практичного застосування принципів радіозахисного харчування можна використовувати модель «тарілки радіозахисного харчування». Вона є адаптацією принципів збалансованого раціону з акцентом на різноманітність продуктів і достатнє надходження антиоксидантних речовин.

Її основні складові:

• ½ тарілки — овочі та фрукти. Броколі, морква, гарбуз, буряк, болгарський перець, зелень, ягоди та сезонні фрукти. Вони забезпечують організм вітамінами, поліфенолами й харчовими волокнами.
• ¼ тарілки — білкові продукти. Риба, яйця, курятина, нежирне м’ясо, бобові та молочні продукти. Вони є джерелами білка та важливих мінеральних речовин.
• ¼ тарілки — складні вуглеводи. Гречка, вівсянка, рис, цільнозернові крупи та хліб забезпечують організм енергією.
• Додатково — корисні жири. Оливкова олія, горіхи та насіння містять ненасичені жирні кислоти й вітамін Е.

Не менш важливою складовою є достатнє вживання безпечної питної води.

Така модель допомагає зробити щоденний раціон різноманітним, поживним та збалансованим. Однак її не варто сприймати як спеціальну лікувальну дієту або гарантований спосіб захисту від радіації.

Практичні рекомендації для зменшення ризику надходження радіонуклідів до організму та підтримання здоров’я:

1. Дотримуйтеся збалансованого харчування. Щоденний раціон має містити овочі, фрукти, ягоди, крупи, білкові продукти та корисні жири. Особливу увагу слід приділяти достатньому надходженню вітамінів і мінеральних речовин.
2. Контролюйте походження продуктів. Особливої уваги потребують гриби, лісові ягоди, молоко та м’ясо з територій, де можливе радіоактивне забруднення. За необхідності продукти повинні проходити радіологічний контроль.
3. Не збирайте продукти на територіях із підтвердженим радіоактивним забрудненням, якщо це заборонено або не рекомендовано відповідними службами. Зовнішній вигляд, запах і смак продукту не дозволяють визначити наявність у ньому радіонуклідів.
4. Дотримуйтеся правил обробки продуктів. Овочі та фрукти необхідно ретельно мити, за потреби очищати від шкірки. Однак миття та звичайна кулінарна обробка не гарантують видалення радіонуклідів, які вже проникли всередину продукту.
5. Використовуйте безпечну питну воду. У разі радіаційної аварії потрібно дотримуватися офіційних рекомендацій щодо водопостачання. Важливо пам’ятати, що кип’ятіння не видаляє радіоактивні речовини з води.
6. Не приймайте препарати йоду самостійно. Калію йодид призначений для захисту щитоподібної залози від радіоактивного йоду. Він не захищає від інших радіонуклідів і зовнішнього опромінення. Приймати його необхідно лише після офіційного повідомлення органів влади та відповідно до визначеного дозування.
7. Не зловживайте вітамінними добавками. Надмірне споживання окремих вітамінів і мінералів може негативно впливати на здоров’я. Перевагу варто надавати отриманню поживних речовин із повноцінного раціону.
8. Стежте за офіційною інформацією. У разі виникнення радіаційної загрози необхідно виконувати рекомендації МОЗ України, ДСНС та місцевих органів влади.

Пам’ятайте! Харчування саме по собі не може запобігти всім наслідкам радіаційного опромінення або замінити заходи радіаційної безпеки. Під час підтвердженої радіаційної аварії пріоритетом є перебування в укритті, дотримання правил безпеки та використання продуктів і води, рівні радіоактивного забруднення яких не перевищують гранично допустимі. Саме такі заходи мають найбільше значення для зменшення ризику опромінення.

Важливе значення мають контроль якості продуктів і питної води, радіологічний моніторинг, дотримання рекомендацій фахівців та формування правильних харчових звичок. Саме поєднання цих заходів є основою профілактики та збереження здоров’я населення.

Підготував: доцент кафедри гігієни та екології Жуковський О.М.

Список використаних джерел

1. Матасар І. Т., Гунько Н. В., Півень Н. В., Петрищенко Л. М. Харчова безпека населення радіоактивно забруднених територій України: історичний досвід та сучасні виклики в умовах воєнного стану. Проблеми радіаційної медицини та радіобіології. 2025. Вип. 30. С. 88–104. DOI: 10.33145/2304-8336-2025-30-88-104.
2. Матасар І. Т., Петрищенко Л. М., Луценко О. Г. Жиророзчинні вітаміни: фізіологічне значення та роль у житті населення екологічно небезпечних регіонів України. Сучасні аспекти проблеми харчування України. 2019. № 2. С. 60–77. DOI: 10.33273/2663-9726-2019-51-2-60-77.
3. Матасар І. Т. та ін. Дослідження динаміки основних чинників формування доз опромінення населення радіоактивно забруднених територій України на основі комплексного радіаційно-гігієнічного моніторингу в реперних населених пунктах у 2010–2024 рр. Національний науковий центр радіаційної медицини, гематології та онкології НАМН України. 2025.
4. Фармацевтична енциклопедія. Радіопротектори. URL: https://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/1038
5. Міністерство охорони здоров’я України. Що робити у разі радіаційної аварії? URL: https://moz.gov.ua/uk/scho-robiti-u-razi-radiacijnoi-avarii
6. Центр громадського здоров’я МОЗ України. Безпека продуктів та води під час надзвичайної ситуації радіаційного характеру. URL: https://phc.org.ua/reaguvannya-na-nadzvichayni-situacii/radiaciyna-nadzvichayna-situaciya/bezpeka-produktiv-ta-vodi-pid-chas-nadzvichaynoi-situacii-radiaciynogo-kharakteru
7. Державна служба України з надзвичайних ситуацій. Радіаційна аварія: алгоритм дій, укриття та евакуація. URL: https://bezpeka.dsns.gov.ua/