Аутизм (грец. аutos – «сам»; аутизм – «занурення в себе») – вроджене психічне захворювання, що характеризується нездатністю хворого до взаємодії із зовнішнім світом – і виникаючими з цього факту порушеннями в соціалізації.
Хворий типово уникає спілкування: усяке порушення повсякденного розпорядку й стереотипів виявляється йому трагедією; проте інтелект аутиста понижений далеко не завжди, часто виявляються так звані «острівці знання» – області, в яких здібності хворого досягають нормального або навіть геніального рівня.
Аутизм має генетичне походження, хоча насправді, досі ще не має однозначних наукових даних, пояснюючих походження аутизму. Даний розлад діагностується здебільшого у віці 2–3 років. Здебільшого, аутизм це порушення комунікативних функцій дитини, її контактів з оточуючими людьми. До проявів аутизму належать: затримка в розвитку мовлення, порушення тону і ритму мовлення, а в тяжких випадках і відсутність мовлення взагалі. Діти з таким синдромом переважно не жестикулюють. Ви рідко побачите, що вони дивляться вам в очі, чи проявляють інтерес до людей і навколишнього середовища. Такі дітки рідко впізнають своє відображення у дзеркалі, рідко озиваються, коли їх кличуть по імені. Інтелект в аутиста збережений. Діти з такою особливістю нерідко надзвичайно обдаровані та мають особливі здібності, саме тому вони потребують пильної уваги батьків і спеціалістів на ранніх стадіях розвитку. Вберегти ті особливості розуму, що притаманні таким дітям, дуже складно.
Як діагностується аутизм
Симптоми діляться на три категорії.
- Соціальні взаємодії і відносини. Дитина уникає зорового контакту, складно розуміє почуття інших людей, наприклад, біль або смуток.
- Вербальна та невербальна комунікація. Дитина не розмовляє або без кінця вимовляє одну і ту ж фразу.
- Обмежені інтереси. Маленькі діти часто грають з однією частиною іграшки, а не з іграшкою цілком. Старші діти або дорослі можуть пристрасно цікавитися однієї вузької темою, наприклад, колекційними картками.
Завдяки специфіці захворювання, успішна реабілітація таких дітей можлива лише з залученням їх у суспільне життя, через надання можливості відвідування садочків та шкіл.
Відповідно до світової статистики, останні десять років один відсоток усіх малюків народжується з синдромом аутизму. На жаль, поширення аутизму в Україні триває і набуває небачених темпів… Лише приділивши цьому питанню достатньо уваги, і залучивши всі можливі ресурси – ми матимемо шанс допомогти дітям-аутистам жити нормальним і повноцінним життям!
Матеріал підготували: доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М.Савенка, к.мед.н. Юрценюк О.С., асистент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М.Савенка, Ротар С.С.
