Всесвітній день енцефаліту (World Encephalitis Day) проводиться щорічно 22 лютого і покликаний привернути увагу до проблем пацієнтів, які хворіють на енцефаліт. Енцефаліт – запалення головного мозку. Причину енцефалітів встановити не завжди вдається. Енцефаліти бувають первинні та вторинні, вірусні та мікробні, інфекційно-алергічні, алергічні та токсичні. Всесвітній день поінформованості про енцефаліт був створений товариством Encephalitis Society у жовтні 2013 року і з того часу проводиться щорічно. Encephalitis Society – це робоча назва Групи підтримки пацієнтів з енцефалітом, яка є зареєстрованою благодійною організацією та компанією з обмеженою відповідальністю. Всесвітній день енцефаліту покликаний нагадати нам про цих пацієнтів та вплив вірусів енцефаліту на їхнє життя.
Енцефаліт – це запальний процес, який уражає нервову тканину головного мозку і часто мозкові оболонки та субарахноїдальний простір, викликаний наявністю мікроорганізмів у мозковій тканині. Іноді процес поширюється і на спинний мозок і тоді хвороба має назву енцефаломієліт.
Виділяють різні форми енцефалітів: інфекційні, інфекційно-алергійні, алергійні й токсичні. До вірусів – збудників, які можуть спровокувати розвиток інфекційних енцефалітів, належать: арбовіруси (японський енцефаліт, енцефаліт Сент-Луїса, вірус енцефаліту Західного Нілу, вірус кліщового енцефаліту), герпесвіруси (HSV-1 та HSV-2, вітряної віспи, HSV-8, цитомегаловірус, Епштейна-Барр тощо), ентеровіруси (поліовірус, Коксакі), аденовіруси, віруси кору, краснухи, епідемічного паротиту, грипу А, сказу, буньявіруси (штам Ла Кросс каліфорнійського вірусу), реовіруси (вірус Колорадської кліщової лихоманки), аренавіруси (вірус лімфоцитарного хоріоменінгіту) та інші.
Енцефаліт, як вірусне захворювання, вражає периферичну і центральну нервову систему людини. Збудники захворювання, зокрема арбовіруси, живуть в організмі іксодових кліщів. Зараження відбувається в перші хвилини присмоктування паразита – вірус потрапляє в кров разом з його слиною. Укус кліща – найпоширеніший шлях, яким вірус потрапляє в наш організм. Самі іксодові кліщі заражаються інфекцією від деяких видів теплокровних диких і домашніх тварин і птахів (всього існує близько 130 видів представників фауни, що можуть стати резервуарами вірусу), а також трансоваріально («спадково»).
Але в групі ризику не тільки поціновувачі відпочинку на природі, але й ті, хто вживає в їжу сире молоко домашніх тварин. Нещодавні дослідження показали, що через укус кліща вірус потрапляє в молоко, де його резистентність підвищується. Також, зараження від кліща можливо і не через укус. Для інфікування кліщовим енцефалітом досить потрапляння біологічних рідин зараженого кліща в рану або на слизові оболонки людини. Це може статися при розчухуванні місця укусу, роздавлюванні кліща руками тощо. Інфекція може також передаватися (дуже рідко) повітряно-крапельним, фекально-оральним шляхами, з укусами інших комах окрім кліщів. До чинників, які сприяють розвитку патології, відносять пригнічений стан імунної системи, вік (дитячий або літній), імунодефіцитні захворювання. В Україні щорічно зустрічаються спорадичні випадки інфекційних енцефалітів: герпетичної та вітрянкової етіології, кліщового вірусного та інших.
При вірусному енцефаліті спочатку зазвичай виникає симптоматика, яка характерна для багатьох інфекцій, така як: підвищення температури, лихоманка, біль у м’язах, пирхота у горлі, дискомфорт у животі.
Згодом з’являються більш специфічні симптоми: головний біль, нудота та блювота, судоми, острах яскравого світла, епілептичні припадки. Також можуть виникати менінгеальний синдром, парези, атаксія, тремор, м’язова атонія. Симптоми можуть змінюватися залежно від того, який саме вірус став причиною хвороби.
Навіть при правильному лікуванні, можливі ускладнення кліщового енцефаліту (але, частіше це відбувається при важких формах перебігу патологічного процесу). Після перенесеного захворювання можуть розвинутися: хронізація патологічного процесу; нейропсихологічні проблеми; мієліт; розлади мови; ускладнене ковтання; розлади пам’яті; порушення рухових функцій (в т.ч. параліч кінцівок); параліч дихальної чи шийної мускулатури. Ці наслідки кліщового енцефаліту дуже часто призводять до інвалідизації людини, в гіршому випадку – до смерті.
Щоб не допустити цього, потрібно якомога швидше починати лікування захворювання та застосовувати весь необхідний комплекс заходів щодо стабілізації стану та підтримки здоров’я.
Найбільш дієвим заходом профілактики вірусних енцефалітів є щеплення, зокрема від кліщового енцефаліту. В Україні воно не входить до переліку обов’язкової імунізації, але, проте, вже давно перестало бути вакцинацією для поїздок за кордон. Зараз, іксодовий кліщ все частіше зустрічається в межах міст і може вкусити вас, навіть в паркових зонах.
Неспецифічна профілактика кліщових енцефалітів переважно спрямована на попередження укусу кліщів або, якщо цього не вдалося уникнути, раннє виявлення і видалення іксодових кліщів з-під шкіри.
Рекомендації щодо профілактики кліщового енцефаліту:
Уникати місць проживання кліщів, особливо в сезон їх активності (травень-червень, а іноді ціле літо).
Застосовувати репеленти (діетілтолуамід і перметрин).
У похід потрібно вдягати максимально закритий одяг, волосся краще сховати (капелюх, каптур, хустина тощо), і краще, якщо всі ваші речі будуть світлими – так набагато простіше виявити кліща до його проникнення під шкіру.
Під час і після походу чи прогулянки уважно оглянути весь одяг і тіло – краще скористатися сторонньою допомогою (спину і голову не вдається ретельно оглянути самостійно, навіть за допомогою дзеркала).
Одяг після прогулянок на природі чи походів в місця, де можуть мешкати кліщі, потрібно випрати в гарячій воді (на ньому можуть бути личинки членистоногих).
Якщо виявили на своєму тілі кліща, що вже проник під шкіру, його потрібно без зволікань видалити самостійно або звернутися за кваліфікованою допомогою до найближчого медичного закладу (цей варіант є більш прийнятним, оскільки при «домашньому» видаленні кліщів його частина може залишитися під шкірою).
Якщо ви гуляли «на природі» (в парку, на присадибній ділянці тощо) з собакою, то її теж потрібно уважно оглянути.
Інформацію підготував к.біол.н.,
доцент кафедри мікробіології, вірусології та імунології Міхєєв А.О.
