23 квітня вже традиційно відзначається Всеукраїнський день психолога. Сьогодні, коли в Україні йде війна, виконання завдань із захисту України – важливий етап життя наших громадян, а отже і їх психологічне забезпечення є загальною справою військових і цивільних спеціалістів.
В лавах Збройних Сил України є багато фахівців, які допомагають воїнам проходити через складні життєві ситуації та знаходити в собі потенціал для того, щоб рухатися далі, адже не тільки фізичне, а й психічне здоров’я вимагає до себе пильної уваги. Завдання щодо діагностування та надання первинної психологічної допомоги у випадках отримання бойового стресу або бойової психічної травми військовослужбовцем покладається на психологів.
Робота психолога вимагає спокою власної душі, вміння розуміти іншу людину, не ламаючи її, допомогти їй змінити своє життя. Обов’язки військового психолога передбачають особисту психологічну готовність та володіння спеціальними знаннями, практичними навичками з надання психологічної допомоги військовослужбовцям та членам їх сімей. У воєнний час, наявність поряд людини, яка вислухає, дасть пораду та підтримає – є особливо важливою, оскільки з’являються умови безперервної загрози життю та здоров’ю, ймовірність втрати бойових товаришів, тривалі навантаження, які нерідко перевищують межі людських можливостей. На плечах психолога лежить велика відповідальність не тільки за психічний та емоційний стан військовослужбовців, але ще й за їх життя.
Психолога в армії не видно, але він завжди поруч. Він допомагає на стадії відбору визначити: яку роботу в армії краще доручити виконувати конкретному кандидату, де він проявить свої найкращі якості. Психолог допомагає командиру працювати з колективом, розв’язувати можливі конфлікти та суперечки.
Завдання психолога – запобігти негативним змінам у психіці військовослужбовця й допомогти командирам зрозуміти, що відбувається з бійцями в бойових та екстремальних умовах. Характеристики особистості, темперамент і поведінкова спрямованість дозволяють прогнозувати ступінь психічної стійкості солдата до негативних службових та соціально-побутових чинників, від якої залежать розвиток пограничних психічних розладів. При цьому для проведення вчасних заходів щодо попередження нервово-психічних зривів, розвитку психічних захворювань, крім вивчення індивідуально-характерологічних особливостей, що приводять до хвороби, потрібні знання про критерії передхворобних психічних станів, що маркують, у свою чергу, неповноцінність нервової системи таких воїнів.
На етапі психологічної підготовки для профілактики виникнення психогенних розладів військовий психолог формує у військовослужбовців психологічну готовність до виконання службово-бойових завдань в екстремальних умовах. Важливо сформувати:
- емоційно-вольову стійкість при здійсненні ризиконебезпечної діяльності;
- підвищувати адаптаційний потенціал до дії стрес-факторів;
- формувати рефлексію для здатності визначати зміни власного психічного стану;
- інформувати про дію стрес-факторів на психіку військовослужбовців (в тому числі і для подолання у військовослужбовців мета-почуттів);
- визначати ситуації, що мають індивідуальну психотравмуючу силу і можуть «додаватися» до дії стрес- факторів;
- навчати заходам психологічної допомоги іншим військовослужбовцям.
Одне із завдань психолога в армії – вчасно донести бійцям, що стресові стани, які вони переживають,– страх, заціпеніння, паніка, тремор (тремтіння), – то нормальна реакція організму на ненормальні обставини. І навчити – як допомогти собі самому та бойовому побратиму.
Психопрофілактика у військах передбачає єдину систему заходів, спрямованих на створення оптимальних умов для психічної діяльності, зміцнення нервово-психічного здоров’я і попереджання нервово-психічних захворювань серед військових.
Психологічна підготовка дає можливість запобігти «невидимим пораненням» або зменшити їх вплив на бійця. Коли людина обізнана з тим, що з нею може трапитися, які ризики її очікують, коли морально і психологічно готова до того, то і вплив травмуючої події (якою, власне, є участь у бойових діях) є значно меншим.
«Якщо поранення від кулі стається миттєво, то «невидиме поранення» – посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) – може проявитися через певний час після травмуючої події, – пояснює Катерина Фастовець, військовий психолог, одна з тренерів проєкту «Психологічна стійкість воїна», – А завдання психолога – зробити «щеплення» для бійців, щоб наслідки для них і для суспільства були мінімальними».
З огляду на вище наведене можна з упевненістю стверджувати, що чітке знання медичними працівниками підрозділів та військовими психологами ознак наявності нетравматичного та травматичного бойового стресу у військовослужбовців, наявність вмінь і навичок щодо надання оперативної первинної психологічної допомоги психотравмувальним суттєво зменшить рівень санітарних втрат у підрозділах та кількість військовослужбовців з розвиненими посттравматичними стресовими розладами надалі.
Матеріал підготували:
В.о. зав. кафедри психології та філософії, доцент Марина Тимофієва,
Член координаційної ради БДМУ з гуманітарних питань та виховання Світлана Тулевська
