Туберкульоз залишається однією з найактуальніших медико-соціальних проблем у світі та в Україні. Близько 90 % випадків цього захворювання фіксують у країнах з низьким рівнем доходу. В нашій державі кожен четвертий випадок – резистентний туберкульоз, що ускладнює лікування та потребує особливої уваги з боку лікарів усіх спеціальностей.
Найпоширеніші міфи про туберкульоз
Міф №1: Усі хворі на туберкульоз є джерелом інфекції
Насправді небезпечні лише ті пацієнти, які виділяють мікобактерії та кашляють — тобто хворі на туберкульоз легень.
Міф №2: Масовий скринінг — єдиний шлях ранньої діагностики
Основні методи скринінгу — це анкетування для виявлення симптомів, що можуть свідчити про хворобу, та рентгенографія грудної клітки з подальшим дослідженням мокротиння.
Міф №3: Кашель і субфебрилітет – точна ознака туберкульозу
Патогномонічних симптомів туберкульозу не існує. Лікарів мають насторожити кашель понад два тижні, слабкість, нічна пітливість («симптом вологого простирадла»), зниження ваги й тривалий субфебрилітет.
Міф №4: Сучасні методи дають 100% підтвердження або виключення діагнозу
Ідеального методу діагностики не існує. Лабораторні аналізи (ПЛР, мікроскопія мазка), рентген, УЗД, ендоскопічні та гістологічні дослідження мають свої обмеження щодо чутливості й специфічності.
Міф №5: Туберкулінова проба – надійний спосіб виявити хворобу
Проба не відрізняє активний туберкульоз від латентної інфекції, може бути позитивною після вакцинації та має високий ризик хибних результатів.
Міф №6: Квантифероновий тест – золотий стандарт діагностики
Цей тест більш чутливий і специфічний, ніж туберкулінова проба, але також не розрізняє активний і латентний туберкульоз. Його призначають дітям без БЦЖ-вакцинації, пацієнтам перед трансплантацією або у складних діагностичних випадках.
Міф №10: Комп’ютерна томографія (КТ) грудної клітки у дітей підвищує ризик онкології
Наукові дані свідчать, що проведення КТ не збільшує ризик раку. Натомість відмова від дослідження може призвести до помилкових діагнозів і необґрунтованого лікування, що значно небезпечніше.
Хто у групі підвищеного ризику
Медичні фактори:
- Люди, які живуть з ВІЛ.
- Пацієнти з цукровим діабетом або злоякісними пухлинами.
- Особи на імуносупресивній терапії.
- Ті, хто мав тісний контакт із хворим на туберкульоз.
Соціальні фактори:
- Медичні працівники, шахтарі.
- Безхатченки та ув’язнені.
- Споживачі алкоголю та наркотиків.
- Мігранти та біженці.
Туберкульоз – не хвороба минулого, а сучасний виклик для суспільства. Правильна поінформованість, уважність до симптомів, своєчасна діагностика та підтримка груп ризику допоможуть знизити поширеність цієї небезпечної інфекції. Кожен лікар, незалежно від спеціальності, має знати основні принципи виявлення та профілактики туберкульозу, аби захистити не лише пацієнтів, а й громади в цілому.
Матеріал підготували:
доцент ЗВО кафедри фтизіатрії та пульмонології БДМУ Інга ЄРЕМЕНЧУК
завідувачка кафедри фтизіатрії та пульмонології, професор Лілія ТОДОРІКО
