По-перше – це психотропна речовина природного походження. Психотропні (від psyche – душа) – це засоби, що вибірково діють на складні процеси психічної діяльності людини: коригують емоції, мотивацію поведінки, психомоторну активність, впливають на процеси мислення та пам’ять. Зазвичай їх використовують для лікування нервових і психічних захворювань. У світі нараховують понад 8 тис. найменувань психотропних засобів, серед яких є речовини з наркотичним і ненаркотичним типом дії. За характером впливу психотропні речовини поділяють на:
1. Психолептики – пригнічують психічну діяльність, мають психоседативну дію, усувають психомоторне збудження;
2. Психоаналептики – відновлюють, оживляють, викликають психостимулювальний, тонізуючий ефекти;
3. Психодислептики – руйнують, викликають розлад психічної діяльності (психоз) – це психотоміметики, галюциногени, психоделіки (ЛСД – диетиламід лізергінової кислоти, марихуана, псилоцибін, мескалін та ін.).
Походження мескаліну тісно пов’язане з маленьким, без колючок кактусом роду Лофофора Вільямса (Lophophora Williamsii). Росте він дуже повільно, ледь піднімаючись над землею, має сферичну форму, сірувато-зелений або синюватий колір. Рослина є ендемічною для Мексики, зустрічається й у Техасі, та є одним з найпопулярніших кактусів. Тубільна назва рослини – пейот, красиві квіточки якої цвітуть упродовж усього весняно-літнього вологого періоду. Пейот ще називають «кактусом привидів», «мескаліновими гудзиками». Природним ареолом поширення кактусів пейот є простір пустель чи напівпустель від Мексики до Техасу, поширений в країнах Центральної – Південної Америки. Відомо, що цей вид кактуса був описаний французьким ботаніком і письменником Шарлем Антуаном Лемером у 1894 році. У м’якоті стебла і бутонах, які розташовуються на верхівці кактуса, міститься алкалоїд мескалін. Крім пейота, мескалін міститься і в інших видах кактусів, зокрема в кактусах Сан-Педро, які більш популярні, ніж пейот оскільки швидше ростуть.
Мескалін в Перу називають «Сан-Педро», а в Єквадорі – «Агуаколла». Вперше мескалін був отриманий із кактуса пейот у 1897 році німецьким хіміком Артуром Хеффтером. У 1919 році Ернст Спаз уперше синтезував мескалін хімічним шляхом. Синтезують мескалін штучним шляхом із галової кислоти, а також може бути синтезований з ваніліну. Назва алкалоїда походить від «Мескаль» – традиційного для Мексики міцного алкогольного напою, який отримують зі збродженого соку агави. Окрім мескаліну в рослині містяться й інші психоактивні речовини. Корінні народи Мексики бутони кактуса їдять, а деякі племена індіанців використовують корінь і всю рослину для проведення містичних ритуалів та проведення медитації. Вживають мескалін інколи у вигляді спиртового екстракту, відвару, з окремих частин рослини заварюють чай. Для отримання наркотичного зілля можуть бути використані бокові пагони рослини, які висушують і подрібнюють у порошок. Сік рослини покращує обмін речовин, заряджає енергією, втамовує спрагу. Про галюциногенні властивості деяких кактусів індіанці різних племен знали і вживали ці рослини під час релігійних церемоній. Пейотні пісні, пейотні церемонії – це традиційні пісні, що супроводжують ритуальне вживання пейоту в культурі північноамериканських індіанців, які сповідують «пейотизм». Вважається, що пейотні пісні зародилися на території Мексики, а в області Великих рівнин їх принесли апачі. Церква корінних американців офіційно практикує пейотизм на підставі закону США про свободу сповідання індіанських культів і вважає їх свяченими ліками.
За хімічною будовою мескалін (2- (3,4,5- триметоксифеніл) – етиламін) подібний до амфетамінів і належить до фенілетиламінів. Механізм дії мескаліну пов’язаний з його впливом на серотонінові рецептори, що призводить до стимуляції центральної та симпатичної нервової системи. За впливом на ЦНС мескалін подібний до дії ЛСД. Найбільше піддаються впливу зорова система і відділи кори головного мозку, що відповідають за здатність до навчання та адаптації. В 1950-60 роках, психоделічні наркотики, такі як мескалін і ЛСД використовували в психіатрії.
Мескалін – природний наркотик, галюциноген, психоделік. При його вживанні відбувається сильне порушення нормальної діяльності ЦНС, виникає неадекватність поведінки, викривлення дійсності, з’являються психотропні ефекти – марення, слухові, кольорові зорові галюцінації (з відкритими або закритими очима), ейфорія ( менш виразна порівняно з іншими наркотичними засобами), сміх, прискореність, ірраціональність розумової діяльності, загальмованість дій, містичні переживання. Відбуваються зміни у процесах звичайного мислення і сприйняття. Кольори стають яскравішими, музика приємнішою, звуки гострішими, а життєві проблеми не такими суттєвими. Викликає ефект синестезії.
Окрім цього, у людини, що вживає мескалін, можуть бути побічні ефекти – запаморочення, відчуття тривоги, порушення сну, сухість у роті, розширення зіниць (мідріаз), сплутаність свідомості, тахікардія тощо. Також можуть виникати скарги на запамороку, головний біль, відчуття жару, або холоду, рясне потовиділення, втрата апетиту, а також диспепсичні явища (нудота, блювання). Іноді протягом кількох годин людина може повністю втратити здатність бачити, розрізняти предмети, проте, робота інших органів відчуття загострюється. Людина втрачає зв’язок з реальністю, губиться у часі й просторі.
Вперше характер дії пейоту на організм людини був описаний іспанським священником-францисканцем Бернардіно де Саагуном у книзі «Загальна історія про справи Нової Іспанії» (1570—1577 рр.). Перша наукова праця, присвячена ефектам мескаліну була опублікована в Німеччині в 1927 році. У 1953 р. Олдос Хакслі випробував на собі мескалін у дозі 400 мг, а в 1954 році описав свій експеримент в публікації «Двері сприйняття».
Сеанс прийому психоактивних речовин називають тріпом (від англ. trip – подорож). Наркомани, щоб зловити мескаліновий тріп , вживають мінімум 300 мг речовини. Від отриманих відчуттів тріп може бути хорошим, або поганим («бед-тріп»). Бед-тріп – це неприємні, негативні та навіть небезпечні для психіки переживання, що виникають під дією й інших психоделіків. Ознаки тріпу після вживання мескаліну з’являються через 40-60 хв, пік ефекту триває до 4-х год, який поступово згасає впродовж 4-5 год. Може тривати й до 12 год. Залишкові явища можуть зберігатися 6-7 год. Разова доза становить близько 200-300 мг. Вживання мескаліну у більших дозах може призвести людину до неконтрольованих дій, або навіть до самогубства. У тих, хто вживає відвар з м’якоті пейоту, ознаки тріпу можуть виникати раніше. Тому ефекти впливу алкалоїда можуть бути непередбачуваними. Варто зважати на мескаліновий анамнез, вік, стать пацієнтів. Дію мескаліну варто диференціювати з психічними захворюваннями. Привертає увагу похмурість, наявність надмірної підозрілості, різкі коливання настрою та виникнення необґрунтованих конфліктних ситуацій, оскільки змінюється у людини стабільний емоційний фон.
Подібність механізму дії мескаліну до інших галюциногенів дає підстави віднести його до речовин, що не мають особливо токсичного впливу на організм людини. А дози, які викликають психотичні зміни є замалими для завдання виразної шкоди фізіологічним процесам. Толерантність до мескаліну формується відносно швидко. Для підсилення ефекту і яскравості відчуттів виникає потреба постійно підвищувати дозу. Таке бажання є характерним для будь-якого виду наркоманії. Наслідки вживання мескаліну такі ж, як і в інших наркотичних засобів – розвиток психічної залежності. Повторні переживання минулого досвіду або флешбеки (англ. flashback — повернення до попереднього) можуть спонукати людину повернутися до повторного вживання мескаліну, або пошуку його комбінацій з іншими речовинами для підсилення очікуваних ефектів. Виразного синдрому відміни не спостерігається. Іноді розвивається ефект, що називається «тривалим розладом сприйняття, викликаним галюциногеном».
У США, де кактус дуже поширений, мескалін, як і інші галюциногени, класифікується як наркотик зі Списку I заборонених речовин. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 року №408 «Про внесення змін до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» кактус Лофофора Вільямса (Lophophora Williamsii) та екстракти і настойки з нього вилучено. В медичних цілях вирощування кактусів пейот дозволено в Канаді, Хорватії та Італії. Мескалін у вигляді порошка, таблеток заборонений у всій Європі. У більшості країн світу виробництво і розповсюдження мескаліну заборонено Законом.
Матеріал підготував:
доцент кафедри фізіології ім. Я.Д. Кіршенблата В.В.Гордієнко
