Від нектару до меду:
Мед здавна вважається одним із найцінніших продуктів природного походження. Бджоли розпочинають активний збір нектару вже з перших весняних квітів. Щойно сонце пригріває, а температура підіймається вище 15°C, бджоли-збирачі вилітають у пошуках нектару та пилку. Ранні джерела — проліски, анемона дібровна, крокуси. Попри невелику кількість квітів, саме цей перший нектар і пилок є критично важливими для бджолиної сім’ї, адже матка вже починає відкладати яйця, і личинки потребують харчування. Раннє потепління часто змінюється поверненням холодів, і активність бджіл знову гальмується. До того моменту, коли бджоляр зможе отримати перший мед, минає ще кілька тижнів — приблизно до кінця весни або початку літа. Саме з масовим розквітанням терену, кульбаби та плодово-ягідних дерев починається інтенсивна робота: бджоли приносять більше нектару, ніж потребує родина, а надлишки перетворюють на мед.
Нектар, який вони приносять, приблизно на 80% складається з води. У процесі перероблення бджоли знижують цю частку до 15–18%. Для цього мед багаторазово переносять зі стільника в стільник. Під час цього процесу мед збагачується ферментами з головних залоз бджіл. Крім того, бджоли активно вентилюють вулик, використовуючи свої крила, щоб прискорити випаровування води. Коли продукт досягає потрібної консистенції, його запечатують восковими кришечками — це головна ознака зрілості меду та готовності до відкачування.
Види меду:
Світлий мед частіше одержують з лугових квітів, акації, липи. Деякі зі світлих сортів менш насичені, тоді як темні сорти (гречаний мед) зазвичай більш концентровані за текстурою і смаком. Такий вид меду, як падевий мед, бджоли виробляють не з квіткового нектару, а з паді тваринного походження (солодка клейка рідина на листках рослин, що являє собою солодкі виділення комах, в основному попелиці) або медяної роси (солодкий сік, який виступає на листках або хвої під впливом різкої зміни температури).
Склад меду:
Сучасні дослідження підтверджують, що мед — це не просто смачний та солодкий продукт, а складний природний біокомплекс. Переважно це різні вуглеводи (близько 80%) та вода (15–18%). І лише 3–6% об’єму припадає на унікальні речовини: ферменти, гормони, кислоти та мікронутрієнти. Саме ці “дрібні” відсотки роблять мед ліками.
Серед вуглеводів набільша частка припадає на фруктозу (30-45%) та глюкозу (25-35%), яка сприяє кристалізації меду. Олігосахариди меду діють як пребіотики, сприяючи життєдіяльності корисної кишкової мікрофлори. Оскільки мед містить як прості, так і складні цукри, підшлункова залоза не перевантажується надмірним викидом інсуліну при його споживанні у помірних кількостях.
Набір цукрів визначає, як швидко мед загусне. Будь-який натуральний мед з часом кристалізується. Якщо в меді багато фруктози, він довго залишається рідким (рекордсмен тут — акацієвий мед). Якщо переважає глюкоза, мед кристалізується дуже швидко (наприклад, ріпаковий мед може затвердіти ще в стільниках).
Мед містить також органічні кислоти (яблучна, лимонна) та ферменти (глюкозооксидаза), які пригнічують ріст патогенних бактерій. Флавоноїди (кверцетин, апігенін, галангін) та фенольні кислоти, яких найбільше у темних видах меду, забезпечують антиоксидантний та протизапальні ефекти. Мінеральні речовини (калій, магній, залізо, мідь, цинк) та вітаміни (С, групи В) містяться у невисоких (до 1%), але біологічно активних концентраціях і потрапляють туди з переважно з пилком.
На відміну від натурального меду, падевий містить менше моносахаридів, більше дисахаридів (цукру, не переробленого бджолами), втричі більше декстринів та має підвищену кислотність.
Вміст води в меді (14–18%) визначає термін його зберігання. Мед гігроскопічний — він вбирає вологу з повітря. Якщо залишити банку відкритою у вологому приміщенні, мед натягне води, в ньому почнуть розмножуватися дріжджі, тож продукт забродить і зіпсується. Тому завжди щільно закривайте банку з медом!
Практичне застосування меду
Мед має протизапальну дію. При болю в горлі 2 чайні ложки меду з інтервалом у 20 хвилин можуть спрацювати як швидка допомога. Найкраще підходять лісовий або ялиновий мед. Липовий мед має заспокійливі, потогінні та відхаркуючі властивості, а соняшниковий — жовчогінну та протизапальну дію. Гречаний рекомендують при авітамінозі, анемії та крововтратах.
Завдяки ферментам мед утворює дезінфікуючу плівку, тож це чудовий засіб для шкіри. Він сприяє зволоженню: суміш меду та олії (2:1) рятує суху шкіру та тріщини, а кристалізований мед відлущує ороговілі клітини та покращує кровообіг.
Медовий масаж завдяки липкості меду дозволяє створити ефект “вакууму” або поколювання голок. Це діє на глибокі шари тканин, допомагає видаляти продукти обміну, дає відчуття тепла.
Мед слід використовувати з обережністю при алергічних захворюваннях (акацієвий є найменш алергенним, а гречаний частіше викликає алергічні реакції), цукровому діабеті (рекомендується переважно акацієвий, але тільки після консультації з лікарем), деяких захворюваннях травного тракту (гіперацидний гастрит, загострення виразкової хвороби, панкреатит тощо), дітям до 1 року (через високий ризик дитячого ботулізму та алергічних реакцій)
Отже, мед — це набагато більше, ніж просто смачний додаток до чаю. Це складний біологічний продукт, створений титанічною працею бджіл, який містить енергію сонця та цілющу силу рослин. Головне пам’ятати прості правила: зберігати його щільно закритим, у темному місці й ніколи не перегрівати. Тоді він віддячить вам здоров’ям та красою.
Підготувала – доцент ЗВО кафедри гігієни та екології БДМУ Наталія Фундюр
