Сторонні тіла можуть потрапляти у ніс за різних обставин.
Частіше вони зустрічаються у дітей, які ховають у порожнині носа дрібні іграшки чи їх частини, металеві кульки, зерна бобових, злаків, кісточки вишень тощо.
Іноді психічно хворі особи вводять собі в ніс сторонні тіла (як правило, відносно великих розмірів). Під час виробничих травм у порожнину носа може потрапити розплавлений метал, уламки скла, металу, каміння тощо. Харчові продукти стають сторонніми тілами під час блювання чи прийому їжі, особливо у хворих з парезом м’якого піднебіння. Живі сторонні тіла (п’явки, глисти) потрапляють у ніс при блюванні чи питті забрудненої води.
Клініка
Сторонні тіла можуть себе нічим не проявляти. Частіше у хворих спостерігаються такі симптоми:
– Утруднене дихання, переважно однобічне.
– Слизисто-гнійні виділення з однієї половини носа, що мають неприємний запах і можуть мати домішки крові.
– Мацерація шкіри входу в ніс.
– Кровотеча (при сторонніх тілах з гострими краями).
– Головний біль.
– Прогресуючий кератит (запалення рогівки ока).
Діагностика
– Стороннє тіло, переважно, добре видно при передній риноскопії.
– При зондуванні зонд наштовхується на сторонню перешкоду.
– При тривалому перебуванні стороннього тіла у носі (роками) утворюються риноліти – нашарування на стороннє тіло солей вуглекислого і фосфорнокислого кальцію.
Лікування
– Невеликі сторонні тіла іноді видаляють при сильному сяканні носа.
– Округлі сторонні тіла видаляють зігнутим гачком.
– Вклинені та сторонні тіла неправильної форми усувають пінцетом або носовими щипцями.
– Риноліти спочатку подрібнюють на фрагменти і видаляють щипцями частинами.
– Великі риноліти, які не вдається подрібнити, видаляють шляхом операції.
– Металеві сторонні тіла іноді видаляють електромагнітом.
Не можна видаляти кулясті тверді предмети з носа (кульки з підшипників, кісточки вишень тощо) пінцетом, бо це може призвести до зштовхування стороннього тіла вглиб і потрапляння його у нижні дихальні шляхи.
Найбільш часта локалізація сторонніх тіл носа та глотки
СТОРОННІ ТІЛА ГЛОТКИ
Сторонні тіла переважно потрапляють у глотку з порожнини рота під час їди, значно рідше – з порожнини носа, гортані чи стравоходу. Сторонні тіла, що залишаються у глотці, найчастіше заносяться сюди з їжею, наприклад, риб’ячі кістки, голки, шпильки тощо. Сприяють цьому раптовий кашель, сміх, чхання, розмова, які відвертають увагу від акту жування. Потрапляння сторонніх тіл з порожнини рота полегшується при наявності зубних протезів, які погіршують контроль з боку твердого піднебіння.
У стінки глотки можуть також проникати предмети, що тримають в роті діти під час гри, дорослі (шевці, кравці) під час роботи (цвяхи, кнопки, шпильки і ґудзики); уламки зубних протезів.
Звичайно в глотці зупиняються лише ті сторонні тіла, які встромились своїм гострим кінцем у слизову оболонку зіва, ділянку мигдаликів чи піднебінних дужок. Більші й гладенькі сторонні тіла частіше проходять у гортаноглотку – до входу в стравохід та гортань, або зупиняються у самому стравоході.
Рідше сторонні тіла локалізуються у носоглотці. Сюди можуть потрапити через ніс сторонні тіла, що відломилися в результаті травми, або рештки їжі при блюванні. З живих сторонніх тіл іноді сюди потрапляють п’явки – при питті болотної води, в носоглотку можуть потрапляти аскариди.
Клініка
Симптоми сторонніх тіл можуть бути різноманітними і залежать від їх характеру. Скарги хворих при гострих сторонніх тілах, що заглибилися в слизову оболонку, зводяться до колючого болю, який посилюється при ковтанні. Найчастіше сторонні тіла знаходяться в мигдалику, в піднебінних дужках та корені язика. При тривалому перебуванні стороннього тіла виникає запалення слизової оболонки глотки у вигляді гіперемії, набряку і підвищеної продукції слизу, що, у свою чергу, спричиняє кашель, слинотечу, іноді – блювання. При зупинці великого стороннього тіла в нижньому відділі глотки, біля входу в гортань, можуть розвинутись раптові явища ядухи. Іншим проявом сторонніх тіл нижніх відділів глотки або стравоходу є “озера” слини у грушоподібних синусах.
Виявити гострі сторонні тіла, що застрягли у глотці (риб’яча кістка) можна при змащуванні слизової оболонки ватником на зонді з нарізкою. Шматок вати, що залишився на слизовій оболонці, зачепившись за кінчик стороннього тіла, вказує на його локалізацію у глотці.
Лікування
Ретельним і системним оглядом усіх відділів глотки вдається виявити стороннє тіло. Видаляють його за допомогою прямого або зігнутого корнцанга з браншами, що щільно стикаються між собою. Іноді подряпини чи садна, які залишилися після проковтування стороннього тіла, непокоять хворого і симулюють його перебування у глотці. У таких випадках рекомендують повторний огляд через 1-3 доби. Після видалення стороннього тіла призначають дезінфікуючі полоскання, щадну дієту.
Догляд за хворим
Передбачає уважне спостереження за пацієнтом з визначенням загального стану та вимірюванням температури, призначення щадної дієти. Про будь-які прояви запальної реакції повідомляють лікаря, оскільки можливий розвиток септичних ускладнень чи стенозу гортані.
СТОРОННІ ТІЛА ВУХА
Сторонні тіла зовнішнього слухового проходу найчастіше зустрічаються у дітей віком 3-7 років. Діти заштовхують собі у вухо різноманітні предмети: дрібні іграшки чи їх частини, ґудзики, намистинки, насіння, горох, плодові кісточки тощо. У дорослих зустрічаються уламки сірників, жмутки вати, зерна злаків, гілки кущів, частини металу, вугілля тощо.
Рідше трапляються живі сторонні тіла, переважно членистоногі: блощиці, таргани, кліщі, що заповзають у вухо. При хронічних середніх отитах, особливо коли виділення з вуха мають неприємний запах, у вусі можуть бути личинки мух.
Клініка
Якщо сторонні тіла гладенькі й не травмують стінок слухового проходу, то вони можуть протягом довгого часу не викликати скарг у хворого. При тривалому перебуванні у вусі на стороннє тіло нашаровується сірка і його стає важко розпізнати при отоскопії.
Більшу небезпеку для хворого становить не саме стороннє тіло, а невміла спроба його видалення!
Предмети з гострими зазубреними краями можуть бути причиною неприємних відчуттів та зниження слуху. Живі сторонні тіла своїми рухами можуть викликати різкий біль у вусі та шум.
Лікування
Перед тим як видалити стороннє тіло, треба обов’язково провести отоскопію та визначити його форму і характер. Найбезпечнішим способом видалення сторонніх тіл є вимивання, що проводиться так само, як і при видаленні сірчаної пробки. Якщо при дослідженні виявлено, що вимивання є недоцільним, то стороннє тіло можна видалити пінцетом або спеціальним тупим гачком, що повинен зробити лікар.
Плоскі сторонні тіла видаляють вушним пінцетом або мікрощипцями.
Округлі тверді сторонні тіла ніколи не слід видаляти пінцетом або щипцями, бо такими інструментами захопити їх не вдається, а при спробі фіксувати такі тіла висковзують і ще глибше заштовхуються в зовнішній слуховий прохід. Такі сторонні тіла видаляють гачком, який заводять за тіло і витягують назовні, що повинен проводити лікар.
Набрякаючі й защемлені у зовнішньому слуховому проході сторонні тіла, такі, як бобові (горох, квасоля), кукурудза тощо, піддають попередньому зневодненню шляхом повторного вливання у вухо концентрованого (96°) спирту і видаляють інструментами.
Якщо видалити стороннє тіло не вдалось через різке запалення стінок зовнішнього слухового проходу чи глибоке його проникнення в кістковий відділ проходу, то його видаляють шляхом операції.
Живі сторонні тіла видаляють так: спочатку закапують у вухо спирт або олію, щоб вбити або знерухомити комаху, а потім промивають шприцом Жане чи видаляють спеціальними інструментами.
Догляд за хворим
Після вимивання неускладненого стороннього тіла слуховий прохід обробляють спиртом та прикривають кулькою стерильної вати. Вату видаляють через 30 хв, пацієнту рекомендують уникати потрапляння води у вухо протягом 5-7 діб. При ускладнених сторонніх тілах, залежно від наявності й характеру пошкоджень, лікування проводять так само, як при травмах зовнішнього вуха.
Матеріал підготували: відповідальний за курс отоларингології, доцент Плаксивий О.Г. та асистент Мазур О.О.
