Забезпечення якості життя жінок перименопаузального періоду залишається сьогодні найактуальнішою проблемою сучасної медицини. Вікова гормональна та метаболічна перебудова, в даний період, призводить до морфологічних, функціональних, біохімічних змін як в генітальному тракті, так і у всіх органах і системах.
Вагінальний біотоп включає близько 50 видів мікроорганізмів, які знаходяться в тісному симбіотичному зв’язку зі структурними компонентами піхви, функціональною активністю імунної та ендокринної систем.
Зниження концентрація глікогену в клітинах епітелію в перименопаузальному періоді створює неблагоприємні умови для розвитку глікогенспоживаючих бактерій, піхвове середовище стає нейтральним чи слаболужним . На фоні зниження загального рівня облігатних мікроорганізмів починає домінувати умовно-патогенна та транзиторна мікрофлора.
Дефіцит лактофлори, який виникає в перименопаузі є причиною багатьох проблем таких як: умовний нормоценоз, бактеріальний вагіноз, неспецифічний вульвовагініт і навіть атрофічний віковий кольпіт.
Низький рівень використання менопаузальної гормональної терапії в Україні (1-2%), зростання резистентності до антибіотиків, підвищення обізнаності про шкідливу дію антибактеріальних засобів на мікробіом, зростання рецидивів інфекцій статевих шляхів – все це обумовлює складнощі щодо корекції змін вагінального біотопу у пацієнток в перименопаузі.
Тому, лікарські засоби з одного боку, мають бути спрямовані на збереження рівня лактобацил та покращення регенераторних можливостей епітелію піхви, з другого – повинні володіти широким спектром антимікробної дії (включаючи грампозитивні і грамнегативні бактерії, різні гриби роду Candida); бути зручними у застосуванні й максимально безпечними; характеризуватися мінімальною частотою рецидивів; мати оптимальні фармако-економічні показники.
Завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології БДМУ,
д.мед.н., професор Кравченко Олена Вікторівна
