На даний час в Україні встановлено близько 30 видів гельмінтів, патогенних для людини. Згідно з даними офіційної статистики, щорічно в Україні реєструють 300-400 тис. випадків гельмінтозів, серед яких найчастіше (у 98% випадків) виявляють ентеробіоз, аскаридоз, трихоцефальоз та інші гельмінтози.
Зараження людини гельмінтами може відбуватися наступними шляхами:
харчовим (аліментарним) – внаслідок потрапляння в організм людини яєць гельмінтів із немитими овочами, фруктами тощо, а також вживання м’яса тварин – проміжних господарів, що містять личинки гельмінтів;
водним – при питті води з водоймищ, в яких містяться личинки гельмінтів;
контактним (через шкіру) – зустрічається зрідка (при ходінні босоніж, сидінні або лежанні на землі чи піску в районах, населених котами й собаками);
через плаценту (найбільш рідкісний шлях зараження).
Зараження людини гельмінтами може відбуватися одним чи кількома їх видами одночасно. Захворювання зазвичай набуває хронічного перебігу і характеризується широким діапазоном клінічних проявів – від безсимптомних до вкрай тяжких, що залежить від виду гельмінтів, їх кількості, локалізації й характеру ураження систем і органів, чутливості людського організму до продуктів життєдіяльності гельмінтів тощо.
Часто проявами гельмінтної інфекції в організмі людини є зміни шкіри чи обтяжений клінічний перебіг вже існуючих дерматозів, тому знання дерматологічних проявів гельмінтозів може сприяти їх своєчасній діагностиці та лікуванню.
Негативний вплив гельмінтозів на шкіру може бути спричинений наступними чинниками:
подразненням шкіри та слизових оболонок в ділянці локалізації гельмінтів (наприклад гостриків);
розладами обмінних процесів внаслідок зниження апетиту (особливо у дітей) та порушення всмоктування в кишківнику поживних речовин (білків, вітамінів, мікроелементів тощо);
токсичним впливом продуктів життєдіяльності гельмінтів та утворенням автотоксинів;
розвитком вторинних імунодефіцитних станів;
алергізацією організму до самих гельмінтів та продуктів їх життєдіяльності тощо.
Таким чином, ознаками гельмінтозів можуть бути наступні прояви на шкірі пацієнтів:
свербіж, розчухи та почервоніння в періанальній ділянці за наявності ентеробіозу та аскаридозу;
прояви ксерозу (сухості) шкіри при хронічній глистній інвазії;
зміни структури та густоти волосся;
оніходистрофії (порушення структури нігтів) у вигляді повздовжніх і поперечних борозенок, помутніння, крихкості нігтів тощо.
Водночас гельмінтна інфекція може бути одним із вагомих патогенетичних чинників розвитку чи загострень наступних дерматозів:
кропив’янки;
періорального дерматиту, розацеа;
себорейного дерматиту;
вогнищевої алопеції волосяної ділянки голови та/чи бороди;
екземи, зокрема її мікробних форм;
атопічного дерматиту;
хронічних форм гнійничкових захворювань шкіри, у тому числі вугрової хвороби тощо.
За наявності хронічної гельмінтної інфекції може відзначатися обтяжливий клінічний перебіг інших хронічних захворювань шкіри, що проявляється затяжними рецидивами та резистентністю до засобів базового лікування дерматозів.
Отже, у випадку виявлення у пацієнтів наведених вище змін шкіри, нігтів, волосся чи розвитку (або обтяженого перебігу) захворювань шкіри, такі пацієнти повинні бути комплексно обстеженими з метою виявлення та лікування супутньої гельмінтної інфекції.
Матеріал підготували: професор Денисенко Ольга – завідувач кафедри дерматовенерології, Гулей Лілія – асистент кафедри
