Сьогодні – Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту – системного, державного переслідування та масового знищення євреїв, ромів та інших меншин нацистським режимом.
Дата, обрана не випадково: саме 27 січня 1945 року ворота пекла під назвою «Аушвіц» були відчинені. Війська Першого Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого табору смерті. Голокост (Шоа) не став раптовим вибухом насильства. Це був кульмінаційний етап тривалого процесу дегуманізації.
Починаючи з Нюрнберзьких расових законів 1935 року, нацистська Німеччина методично витісняла «небажані елементи» з суспільного, економічного та, зрештою, фізичного простору.
Голокост – це не просто цифра «6 мільйонів». Це шість мільйонів перерваних історій: лікарів, які не врятували пацієнтів; музикантів, які не дописали симфонії; дітей, які так і не стали дорослими.
Для України історія Голокосту має особливий, кривавий відтінок. На відміну від Західної Європи, де використовували депортації до таборів смерті, на наших теренах панував «Голокост від куль». Бабин Яр у Києві, Богданівка на Миколаївщині, Дробицький Яр у Харкові – це географія болю, де десятки тисяч людей були розстріляні безпосередньо поблизу своїх домівок.
Чому ми про це говоримо сьогодні?
1. Це наша історія. Україна стала одним із центрів цих трагічних подій. Земля під нашими ногами пам’ятає Бабин Яр та сотні інших «рвів смерті».
2. Це застереження. Історія вчить: зло починається не з пострілів, а з мови ненависті та байдужості «свідків».
3. Це шанування Світла. Ми згадуємо не лише жертв, а й Праведників народів світу — тих, хто ризикував життям, аби врятувати інших у часи тотальної темряви.
Пам’ять — це наш єдиний запобіжник проти хаосу. Пам’ять про 27 січня — це не лише про скорботу, а й про відповідальність за недопущення тиранії в будь-яких її проявах.
Запаліть сьогодні свічку у своїх серцях.
• Елі Візель (письменник, лауреат Нобелівської премії миру, що вижив в Аушвіці):
«Забути вбитих — це все одно, що вбити їх вдруге».
• Віктор Франкл (психіатр, в’язень концтаборів):
«Ми не маємо права забувати. Але ми також не маємо права ненавидіти. Навіть у стражданні життя має сенс, якщо ми зберігаємо свою людську гідність».
• Симон Візенталь (дослідник Голокосту):
«Голокост — це не лише трагедія євреїв, це трагедія всього людства».
Інформація: бібліотека БДМУ
