ДО ДНЯ ЗАХИСТУ ДІТЕЙ. Здоров’я дітей є інтегральним показником загального благополуччя суспільства і тісно пов’язане з їх фізичною дієздатністю.
Організм дитини знаходиться в процесі безперервного росту та розвитку, що робить його більш чутливим до несприятливої зовнішньої дії. В сучасних умовах лише 20% населення мають інтенсивне фізичне навантаження, яке забезпечує необхідний мінімум енергозатрат. Обмеження рухової активності дітей призвело до зниження їх функціональних можливостей. У більшості школярів виникла реальна загроза розвитку гіпокінезії і, як наслідок, порушення енергетичного та пластичного обміну, в першу чергу в м’язовій системі. Останніми роками високі навантаження в школі, недостатня рухова активність викликає ряд суттєвих змін в організмі дітей і погіршення стану здоров’я.
Наростання в світі обмеження рухливості суперечить самій біологічній природі людини, порушуючи функціонування різних систем організму, знижуючи працездатність і погіршуючи стан здоров’я.
Чим більше прогрес звільняє людину від важкої праці та зайвих рухів, тим більше лунає необхідність компенсації рухової активности. Тим більше, що умови, в яких жили наші далекі предки, й умови, у яких ми живемо суттєво відрізняються. Те, що необхідно було древнім людям, стало непотрібним сучасній людині. Ми витрачаємо незрівнянно меньше фізичних сил, щоб забезпечити власне існування. Рух був необхідною передумовою виживання організмів впродовж тривалої еволюції. Добування їжі, пошуки умов комфорту, захист від тварин потребував великої м’язової активності. Будь-яка напруга супроводжувалася продукцією адреналіну та інших гормонів, що забезпечували напружену роботу серця, легень, печінки та інших органів, що дозволяло постачати м’язам глюкозу, кисень та інші необхідні речовини.
Останнім часом, разом із багатьма негативними демографічними явищами (скорочення народжуваності, підвищення смертності, зниження тривалості життя), можна знайти зростання проявів фізіологічної незрілості. Дитина народжується доношеною, але у функціональному відношенні недостатньо зрілою. Це проявляється зниженою руховою активністю, м’язовою слабкістю (гіпотонією), швидкою втомлюваністю, зниженою опірностю інфекційним захворюванням, слабкими і лабільними емоційними реакціями, слабким типом нервової системи.
Результатом фізіологічної незрілості є недостатній фізичний розвиток, ожиріння, деформації хребта, плоскостопість, дитячий травматизм. Ці явища накладають свій відбиток на все подальше життя людини. Вони призводять до затримки статевого розвитку в підлітковому періоді, зниження фізичної і розумової працездатності, передчасного старіння.
Рух – це життя
Малорухливий спосіб життя відображається в функціонуванні багатьох систем організму, особливо серцево-судинної та дихальної. В результаті недостатньої фізичної активності виникає дефіцит кисню. Дихання при недостатній руховій активності характеризуется зменшенням життєвої ємкості легень, глибини дихання, хвилинного об’єму дихання і максимальної легеневої вентиляції. Різко зростає дефіцит кисню під час роботи. Основний обмін знижується. Порушується діяльність серцево-судинної системи. Виникає атрофія серцевого м’яза, погіршується трофіка міокарда, розвивається ішемічна хвороба серця. Частота серцевих скорочень підвищується як у стані спокою, так і при фізичних навантаженнях. При тривалому сидінні подих стає менш глибоким, обмін речовин знижується, відбувається застій крові в нижніх кінцівках, що веде до зниження працездатності всього організму, особливо мозку: знижується увага, послаблюється пам’ять, порушується координація рухів, збільшується час розумових операцій. Без роботи м’язів неможливо переміщення людини у просторі, здійснення зовнішнього дихання, перекачування крові серцем, просування їжі по травному тракту, робота сечостатевої системи, передача звукових хвиль, пошукова функція очей та читання тексту, проголошення слів, тощо. Недостатність чи повна відсутність скорочень м’язів практично ліквідує роботу “м’язового насоса”, що полегшує кровотік від нижніх кінцівок до серця.
Випадіння допомоги з боку цих “периферийних сердець” ще більше утруднює роботу серця з перекачування крові. Кількість циркулюючої крові зменшується. Всі ці наслідки зниженої рухової активності викликають у світі зростання серцево-судинних захворювань. В ендокринній системі визначається зниження функцій залоз внутрішньої секреції, зменшується продукція їх гормонів. Зменшення енергетичного обміну призводить до порушення біосинтезу, і порушення кальцієвого обміну в організмі. У кістках відбуваються суттєві зміни, насамперед, вони починають втрачати кальцій. Кальцій попадає в кров, осідає на стінках судин, вони склерозуються, втрачають еластичність і стають ламкими. Здатність крові до згортання різко зростає. Виникає загроза утворення кров’яних згустків (тромбів) у судинах. Високий вміст кальцію у крові сприяє утворенню каменів у нирках. Усугубляє все надмірне харчування з великим надлишком вуглеводів і жирів в денному раціоні, що призводить до ожиріння. Єдина можливість нейтралізувати це негативне явище-активний відпочинок і організована фізична діяльність.
Заняття фізичними вправами також викликає позитивні емоції, бадьорість, створює добрий настрій. Тому зрозуміло, чому людина, пізнав “смак” фізичних вправ і спорту, прагне до регулярних занять ними. Ще Сєченов визначав значення м’язового руху людини в розвитку діяльності її мозку. “Мышечной радостью” називав Павлов відчуття задоволеності, бадьорості, що він відчував у результаті фізичної праці. Фізична діяльність за Павловим врівноважує напружений стан розумових процесів.
Зараз, коли в учнів м’язова робота зменшилася, а нервові напруження навіть зросли, при нервових навантаженнях надлишок стресових гормонів діє негативно на нервову систему дитини, лишає її сну, підтримує неспокійний стан. Це є підґрунтям неврозів і навіть соматичних захворювань: гіпертонії, виразки шлунка та ін. У 70 % дітей шкільного віку індивідуальна розумова та фізична працездатність не відповідає їх шкільному навантаженню. Саме тому, фізична активність дозволяє нам поліпшити свій настрій, повернути спокій.
Толерантність серцево-судинної системи дітей
Після трагічних випадків, коли на уроках фізкультури померли школярі, МОЗ України запровадило медико-педагогічний контроль за проведенням уроків фізкультури в школах. Толерантність серцево-судинної системи дітей до фізичних навантажень вже визначається не тільки в спортивних, але й в звичайних школах. Розподіл за фізкультурними групами (основна, підготовча, спеціальна) проводиться після функціональної проби Руфьє на толерантність до фізичних навантажень.
Проба Руфьє – це невелике фізичне навантаження для дитини (30 присідань), яка дозволяє визначити толерантність серця до фізичного навантаження за допомогою підрахунку пульсу до та після навантаження.
Аналіз динаміки показників за 2008-2012 роки свідчить, що кількість дітей у основній групі занять фізичною культурою після запровадження проби Руфьє зменшилась з 81,4% до 30,6%, а в підготовчій та спеціальній групах зросла. Звертає на себе увагу, що в підготовчу групу окрім дітей, які знаходились в періоді реабілітації, потрапили діти практично здорові, які при огляді не мали ознак захворювання, але мали знижені показники толерантності до фізичних навантажень за результатами проби Руфьє.
Тривожні тенденції збільшення контингенту у спеціальних медичних групах свідчать не тільки про проблематичність їх всебічного розвитку, але й про можливі перспективи зростання кількості молоді зі зниженою працездатністю і ранньою інвалідністю. Проведено анкетування школярів міста Чернівців та вивчення факторів впливу на показники толерантності до фізичних навантажень. Одним із вагомих факторів є учбове навантаження школярів.
Найвищий показник кількості учнів у спеціальних групах виявлений в ліцеях та гімназіях, що свідчить про негативний вплив учбових навантажень на фізичну дієздатність школярів.
Високі показники індексу Руфьє (низька толерантність до фізичних навантажень) корелювали з надлишком маси тіла учнів, незбалансованим харчуванням, наявністю вдома комп’ютера, жіночою статтю. Лише 10,1% респондентів вказали уроки фізичної культури як улюблені, а 78,5 % не роблять ранкової гімнастики. Це свідчить про необхідність зміни методики проведення занять та підвищення мотивації до занять фізичною культурою. Турбує високий відсоток школярів (52,4%), які вживають періодично алкогольні напої та відвідують нічні розважальні заклади (58,7%).
Таким чином, відхилення у фізичному здоров’ї, обмеження адаптаційних можливостей, висока чутливість до стресів дітей шкільного віку ставлять завдання системі освіти, педагогічній спільноті, медичним працівникам, державним діячам та окремій сім’ї щодо розробки ефективних програм підвищення фізичної дієздатності школярів та методів профілактики захворювань школярів. Розвиток масової фізичної культури та спорту, які забезпечують збереження здоров’я та підвищення працездатності, сприяють заповненню дозвілля і відволіканню населення, особливо підлітків, від шкідливих звичок – паління, алкоголізму і наркоманії.
Матеріал підготувала: Мельничук Лариса, доцент кафедри сімейної медицини БДМУ
