• Українська
  • English
Атопічний дерматит – сучасний стан проблем
Share on facebook
Share on google
Share on twitter
Share on linkedin
Атопічний дерматит – сучасний стан проблем

Атопічний дерматит – сучасний стан проблем

ФАХІВЕЦЬ БДМУ КОНСУЛЬТУЄ. Згідно ініціативи МОЗ України, з 3-го по 7-е березня 2014 року на території країни проводяться “Українські дні атопічного дерматиту”.

Атопічний дерматит – це хронічне алергічне захворювання шкіри, яке виникає в осіб із генетичною схильністю до атопії, має рецидивуючий перебіг та вікові особливості клінічних проявів.

Термін “атопічний дерматит” походить від англійського слова “аtору” (атопія, дивна, незвичайна хвороба), який вперше запропонував Кока в 1930 році для позначення різновиду успадкованої алергії, яка виникає без попередньої сенсибілізації пацієнта.

Ще наприкінці ХІХ ст. було встановлено три особливості атопічного дерматиту: 1) сімейний характер дерматозу; 2) поліморфізм висипки (екзематозна та ліхеноїдна); 3) вікова еволюція клінічних проявів на шкірі.

Статистика

Поширеність атопічного дерматиту в розвинутих країнах Європи серед дітей віком до 14 років складає 10-20%. Згідно сучасних даних, захворюваність на атопічний дерматит у сучасних умовах зростає в усьому світі, у тому числі й в Україні, що пов’язують із несприятливим впливом хімічних чинників довкілля.

За сучасними даними, частота атопії складає 10-20% популяції, причому рівень захворюваності на атопічні захворювання, у тому числі й атопічний дерматит, продовжує зростати внаслідок впливу на організм хімічних та інших чинників довкілля. Так, серед дітей в європейських країнах, які народилися до 1960 р., поширеність атопічного дерматиту складала від 1,4% до 3,1%, у період 1960-1970 рр. – від 3,8% до 8,8%, а після 1970 року – зросла до 20,4%.

Згідно клінічних спостережень, якщо прояви атопії є в одного батька, то ризик розвитку атопічного дерматиту в їх дітей складає 20-40%, якщо прояви атопії є в обох батьків – 40-60%, а за умови атопічного ураження шкіри в обох батьків ризик розвитку даного дерматозу в їх дітей зростає до 60-80%. 

Провокуючі чинники розвитку атопічного дерматиту

у ранньому дитячому віці: вживання трофалергенів (молоко, яйця, гриби, риба, мед, шоколад, консерви, копченості, свинина, цитрусові тощо); контакт з побутовими алергенами (одяг, рослини, тварини, іграшки, косметичні засоби); прийом лікарських засобів (антибіотики, сульфаніламіди, сироватки тощо); укуси комах тощо; у старшому дитячому віці: аероалергени; психоемоційне напруження, неврози; постінфекційна асенізація; у юнацькому та зрілому віці: розлади ендокринної регуляції, психоемоційне напруження, неврози тощо.

Клініка

Перші клінічні прояви атопічного дерматиту виникають на шкірі дітей 2-3-х місяців життя (початок догодовування чи переведення на штучне вигодовування), а також у дітей більш старшого віку (не пізніше 20 років), при народженні ураження шкіри у дітей відсутнє. Перша висипка, як правило, виникає на шкірі обличчя (у 65% дітей), волосистої частини голови (у 34%), в ділянці ліктьових та/чи колінних суглобів, а також на розгинальних поверхнях кінцівок.

Класифікація

У різні вікові періоди клінічні прояви атопічного дерматиту є різними. Залежно від характеру висипки розрізняють наступні клінічні форми атопічного дерматиту.

Еритематозно-сквамозна форма найчастіше виникає у немовлят віком 3-4-х місяців та дітей до 2-х років і характеризується появою на шкірі обличчя, шиї та волосистої частини голови еритематозних плям з набряком і лущенням, у центрі яких можуть виникати мікровезикули з мокрінням, кірочками і кірочко-лусочками за типом себорейної, справжньої чи мікробної екземи (везикулокрустозна форма). Висипка симетрична, в подальшому може поширитися на тулуб та кінцівки. У період загострення дерматозу дитина неспокійна, погано спить, розчісує шкіру. Перебіг атопічного дерматиту характеризується чергуванням загострень та ремісій, однак навіть у період ремісії за вухами та біля мочок вушних раковин можна бачити глибокі тріщини, вони мокнуть та інфікуються. Дермографізм у більшості пацієнтів (до 80%) залишається червоним.

Еритематозно-сквамозна форма з незначною ліхенізацією (від 2-х років до пубертату) характеризується появою еритематозно-сквамозних вогнищ у місцях типової локалізації уражень, а також ліхеноїдних папул на шкірі згинальних поверхонь великих складок, шиї, де шкіра інфільтрується, стає сухою, ущільненою з висівкоподібними лусочками, екскоріаціями та геморагічними кірками.

При пруригоподібній формі (від пубертату до зрілого віку) на тлі наявних ознак атопічного дерматиту, що проявляються у вигляді помірної чи клінічно стертої еритематозно-сквамозної форми з ознаками ксеродермії, з’являються множинні щільні пруригінозні папули або папуло-везикули, що локалізуються на розгинальних поверхнях кінцівок, частіше гомілок, плечей та передпліч та імітують висип при пруриго. Пацієнтів турбує виражений свербіж, тому на поверхні шкіри нерідко можна бачити сліди розчухів та геморагічні кірки.

При ліхеноїдній формі (доросла фаза захворювання – від пубертату) на тлі ксеродермії з’являються пласкі полігональні ліхеноїдні фолікулярні папули, колір яких варіює від кольору нормальної шкіри до рожево-сірого, що локалізуються на згинальних поверхнях кінцівок, з наступним формуванням вогнищ ліхеніфікації, з часом ці ділянки пігментуються. У частини хворих вогнища ураження набувають поширеного чи навіть генералізованого характеру з формуванням дифузного атопічного дерматиту (дифузного нейродерміту) із залученням шкіри промежини, геніталій, міжсідничної та підсідничної складок. У цих випадках перебіг захворювання тяжкий, порушується загальний стан пацієнтів, має місце біопсуючий свербіж, після якого залишаються лінійні рубці, нерідко приєднується вторинна інфекція. Дермографізм стійкий білий. Перебіг дифузного атопічного дерматиту торпідний, тяжко піддається терапії, має лише короткочасні ремісії. Пацієнтів турбує безсоння і хронічна втома, наростає психоемоційне виснаження.

Одним із клінічних ознак атопічного дерматиту в дітей та підлітків є прояви хейліту у вигляді нерізко вираженої еритеми з лущенням та появою тріщин у кутах рота та на губах. Характерними для атопічного дерматиту є також периорбікулярні прояви з лущенням та гіперпігментацією в поєднанні з ангулярним блефаритом, тріщинами у кутах очей, набряком та лущенням повік. У більшої частини пацієнтів є подвійна зморшка на нижній повіці (симптом Дені-Моргана). Ураження долоней при атопічному дерматиті у дитячому/підлітковому віці характеризується посиленням малюнку борозен, лущенням та тріщинами пучок пальців, явищами дисгідрозу з рецидивами у холодну пору року.

Діагноз атопічного дерматиту виставляють за наявності у пацієнта трьох головних та трьох вторинних клінічних критеріїв:

І. Головні критерії: 1) свербіж шкіри; 2) типова морфологія і локалізація шкірних висипів: у дітей раннього віку – екзематозна висипка на обличчі та розгинальних поверхнях кінцівок, у дітей старшого віку і дорослих – ліхеніфікація на згинальній поверхні кінцівок; 3) хронічний рецидивуючий перебіг; 4) атопія в особистому та сімейному анамнезі.

Лікування атопічного дерматиту є індивідуальним з урахуванням вікового періоду, клінічних проявів, ступеня активності й тяжкості перебігу шкірного процесу. Терапевтичні заходи спрямовані на усунення запального процесу, а також на подовження стану клінічної ремісії та попередження рецидивів захворювання.

Перш за все хворим рекомендують проведення елімінаційних заходів у побуті: виключення контакту з домашніми тваринами, щоденне вологе прибирання житлових приміщень, використання синтетичних наповнювачів подушок, усунення осередків цвілі на стінах, виключення контакту шкірних покривів з вовняними тканинами, відмова від використання синтетичних миючих засобів тощо. Хворі повинні дотримуватися гіпоалергенної дієти, яка передбачає виключення облігатних харчових алергенів, екстрактивних речовин, гостроподразнювальних блюд, вуглеводів, алкоголю та обмеження повареної солі.

У період загострення хворим призначають комплексне медикаментозне лікування: дезинтоксикаційні та гіпосенсибілізуючі засоби, антигістамінні препарати, седативні та вегетотропні засоби, сорбенти, адаптогени, за показами – транквілізатори, ферментні препарати, еубіотики, стимулятори функції кори надниркових залоз, імуномодулюючі засоби (за результатами імунограми), вітаміни (А, Е, С) та ін. У випадку тяжкого перебігу дерматозу і резистентності до інших видів терапії хворим призначають імуносупресивні засоби (глюкокортикостероїдні препарати та ін.).

Важливим є правильний щодобовий догляд за шкірою (очищення і зволоження), для чого хворим призначають ванни (t = 35–36 0С) з розчинами крохмалю або житніх висівок, жирними оліями фабричного виготовлення, а для маленьких дітей так звані “ванни Клеопатри” (1 склянку молока емульгують зі столовою ложкою олії і виливають у ванну), можна також застосовувати душ (t = 35–36 0С) із засобами, що мають м’яку миючу основу (рН = 5,5) і не містять лугу, а у наступні 3 хвилини – вітамінні топічні засоби на жирових основах (з вітамінами А і Е).

Профілактичні заходи.

Після досягнення клінічної ремісії чи покращання пацієнти підлягають диспансерному нагляду з регулярним обстеженням у суміжних спеціалістів (алерголог, терапевт, гастроентеролог, ендокринолог, психоневролог) з метою проведення імунокорекції, санації вогнищ фокальної інфекції, нормалізації функцій організму, психологічної реабілітації. Пацієнти повинні бути раціонально працевлаштовані. З метою попередження рецидивів дерматозу хворим рекомендують дотримання гіпоалергенної дієти з виключенням екстрактивних блюд і рафінованих вуглеводів, а також постійний догляд за шкірою, що включає індиферентні креми або мазі, а за необхідності – кератолітичні засоби, вітаміни групи А і Е, пімекролімус. Рекомендується уникати частого миття у ванні або під душем з милом (слід застосовувати нейтральні або кислі мила), контакту з хімічно активними речовинами (пральні порошки, фарби, лаки тощо), синтетичною і вовняною тканиною. Курортотерапія (морський чи гірський клімат) показана пацієнтам у стадії ремісії дерматозу.

Матеріал підготувала: Ольга Денисенко, професор, завідувач кафедри дерматовенерології

Корисно знати