Споконвіків буковинці активно відзначають цикл новорічно-різдвяних свят.
Здавна найбільше готувалися до Різдва Христового, або Коляди. Це свято ще називали святом Сонця, бо саме цього дня сонце повертає на літо. Напередодні Різдва, 6 січня, відзначали Святий Вечір. Готували кутю на 12 пісних страв (на честь 12 апостолів), усією сім’єю сідали за стіл і після молитви розпочинали вечерю. Під час вечері одну з основних страв – кутю – підкидали в ложці до стелі (щоб роїлися бджоли), виносили худобі. На столі розкладали ложки для родичів, які були в дорозі або далеко від домівки. Залишали стіл неприбраним на всю ніч, щоб частувалися й душі покійних. Кутю розносили також хрещеним батькам. Різдвяні свята супроводжувалися колядками, в яких прославлявся Бог, Ісус Христос, Божа Матір, висловлювалися сподівання на щасливий наступний рік, щедрий врожай. Колядники бажали усіляких гараздів та благополуччя господарям, їхнім дітям, а молоді – щасливого одруження.
Основними дійовими особами колядницьких обходів на Буковині були діти, парубки, одружені чоловіки, сімейні пари. Різниця між колядуванням дорослих і дітей полягала у часі проведення обряду: діти колядували вдень та ввечері, дорослі – вночі. Нерідко дорослі колядували у супроводі музик. Колядували переважно у дворі під вікном, але якщо в оселі були дівчата на виданні, то колядників запрошували до хати. Господарі обдаровували колядників калачами, бубликами, фруктами, грішми. Найбільше колядок мали християнське походження, проте траплялися і такі, що славили природу та рідну землю і сягали ще язичницьких часів.
Під впливом церковної коляди зберігся також обряд „обходу з зіркою” (пов’язаний з євангельською притчею про Вифлеємську зірку). Зірку виготовляли три-, п’яти-, шести- або восьмикутну, з іконою посередині, прикріплювали до жердини у зріст людини. На центральній іконі зображували акт народження Христа, по краях – сцени з життя. З цією зіркою колядники ходили від оселі до оселі, прославляючи Христа.
Нечасто звичай ходіння з вертепом використовували румуни Буковини. Переважно це був ляльковий вертеп у формі подовженої церкви з трьома банями. Зсередини вона освітлювалася і було видно ясла з маленьким Христом, поряд – Мати Божа та Йосип, навколо – фігурки овець, биків та коней. За відсутності фігурок святих клали ікону, що символізувала народження Христа. Якщо колядники ходили зі стійлом, в народі казали, що вони ходять із Вифлеємом.
Цікавими є різдвяні обряди, що проводять поляки Буковини. Юрба парубків починала колядувати ще біля церкви, а згодом з церковним хрестом вони йшли від оселі до оселі, співаючи церковні пісні. Крім того, поляки Буковини проводять так званий обряд „Бетлетка”, коли декілька груп молодих людей збиралися по дві- три особи і обходили село з макетом стаєнки.
Отже, звичай колядувати напередодні Різдва й на різдвяні свята, навіть на другий і третій день після Різдва, а загалом у період від Різдва до Водохреща, сягає сивої давнини й зберігається донині. Відрадно те, що буковинці зберігають свої традиції, примножують їх і передають наступним поколінням. То ж побажаємо всім нашим землякам, щоб магічна дія „першого дня”, що лягла в основу цих обрядів, а саме – побажання щастя, здоров’я, достатку і божого благословення, – обов’язково здійснилися.
Матеріал підготували: Антоній Мойсей, доктор істор. наук, завідувач кафедри суспільних наук та українознавства БДМУ; Лариса Шутак, канд. філол. наук, доцент.
