Взимку особливо актуальним стає питання зміцнення імунітету і вирішується воно, часто, придбанням розрекламованих імуномодулюючих препаратів, не завжди з розмірковування над тим, що являє собою така терапія.
У свідомості багатьох людей імуномодулятори, переважно, асоціюються зі зміцненням імунної системи і противірусною дією та, відповідно, потрібністю в період підвищеної захворюваності на ГРВІ та грип. Але це не завжди так.
Імуномодулюючі препарати – це група лікарських засобів, дія яких спрямована на різні ланки імунної системи.
Кожен з них по-різному діє на імунітет і має свої покази та протипоказання і, звісно, може призначатися лише лікарем після аналізу імунограми та інших досліджень. Всі імуномодулятори мають досить серйозний вплив і, свого часу, були розроблені тільки для лікування хвороб імунної системи та для профілактики інфекційних захворювань в окремих випадках.
Дія більшості імуномодулюючих препаратів, перш за все, спрямована на збільшення продукування біологічно активних речовин з прозапальною дією. В нормі, аналогічна відповідь організму відбувається на інфекційні агенти, бо імунна система, власне, й еволюціонувала під їхнім впливом. Однак кількість біологічно активної речовини, що виділяється здоровою імунною системою у відповідь на збудник, пропорційна кількості збудника, а на імуномодулятор – дозі імуномодулятора. Тому, в разі інфекційного захворювання, в організмі уже й так є запалення і, якщо, імунна система функціонує нормально, то сам збудник уже виступив в ролі «імуномодулятора», а самостійний прийом імуномодуляторів, посилюючи це запалення, замість користі може зашкодити і навіть призвести до важких ускладнень.
Приміром, грип може перерости у пневмонію, тому, що імунна система, яка під впливом збудника грипу й так в режимі «гіперактивності», з додаванням імуномодулятора може піти «у наступ» на власний організм що, до речі, трапляється досить часто. І, попри те, в даній ситуації імуномодулятор не вплине на вірус грипу. Адже імуномодулюючий препарат не рівнозначний противірусному, оскільки противірусний діє виключно на віруси, не зачіпаючи імунної системи. Зокрема, противірусну дію імунотропних препаратів яскраво ілюструє процес лікування такої хвороби, як гепатит С, інтерферонами. Лікування важко переноситься й іноді має більше ускладнень за саму хворобу.
Для лікування гепатиту С інтерферон застосовують разом із противовірусними препаратами, так як самих інтерферонів недостатньо. Хоча реклама запевняє, що вони є противірусними засобами. Так, інтерферони як і інші імуномодулятори, дійсно мають таку діє, але не пряму, а опосередковану через активацію цілого каскаду імунних реакцій. І хоча, інтерферон є імуномодулюючим препаратом, вже через декілька місяців у переважної більшості пацієнтів в крові раптово зменшується кількість білих кров’яних тілець – основних імунних клітин, тобто розвивається імунодефіцит. Це відбувається тому, що, окрім, посилення запальної реакції, при прийомі багатьох імуномодуляторів мобілізуються всі резерви імунної системи. У хід іде навіть те, що організм відклав собі на запас. Однак без належних для цього причин, імунній системі не потрібно працювати в посиленому режимі й марнувати всі запаси. Бо коли людину буде атакувати справжня хвороба, виснажений імунітет не зможе оборонятися. А імунні клітини, які зазнали такої зайвої стимуляції, з часом просто гинуть. А препарати перестають бути ефективними, бо організм до них швидко звикає.
Лікарська практика засвідчує, що, виснаживши імунітет, ці чудодійні ліки роблять організм ще більш доступним для вірусів.
Окрім ослаблення імуної відповіді, такий безпідставний прийом імуномодуляторів може призвести до розвитку автоімунних захворювань. Особливо небезпечним в цьому аспекті є самостійний поєднаний прийом декількох різних препаратів цієї групи. Траплялися випадки, коли після довготривалого лікування автоімунної хвороби, для профілактики грипу пацієнти приймали лише декілька пігулок імуностимулюючого препарату і одразу після цього стан ремісії раптового переходив у стан загострення в значно агресивнішій формі.
Здоровий імунітет легко обходиться без імуномодуляторів фармацевтичного походження навіть у період підвищеного ризику захворювання – імунна система є однією з найдосконаліших систем і здатна самостійно добувати собі потрібні в конкретній ситуації «імуномодулятори» з внутрішніх запасів організму. Головне, щоб ці запаси вчасно поповнювалися поживними речовинами, підтримувалися чистим повітрям, позитивними емоціями. Хоча значно простіше проковтнути одну чарівну пігулку, ніж щодня вичавлювати свіжий сік та гуляти на свіжому повітрі, перевагу слід надавати останньому.
Матеріал підготувала: доцент кафедри клінічної імунології, алергології та ендокринології БДМУ Галина Коваль.
