Трубна оклюзія – це хірургічне блокування прохідності маткових труб з метою перешкоджання злиття сперматозоїда та яйцеклітини, тобто заплідненню.
МЕТОДИ:
• міні-лапаротомія;
• лапароскопія.
МЕХАНІЗМ ДІЇ:
Блокування фаллопієвих труб (їх перев’язування, перерізування чи використання скобок, кілець або електрокоагуляції), внаслідок чого запліднення яйцеклітини стає неможливим.
ПАЦІЄНТКА ПОВИННА ЗНАТИ:
Пацієнтка має право змінити своє рішення у будь-який момент до процедури.
Пацієнтку не можна спонукати до згоди на проведення добровільної стерилізації.
Пацієнтка повинна написати заяву або підписати стандартну форму добровільної згоди на процедуру до початку операції.
Згода чоловіка не є обов’язковою умовою.
Трубна оклюзія ефективна з моменту завершення операції.
Менструації залишаються такими ж, як і раніше. Якщо до операції використовувався гормональний метод, особливо КОК і КІК, то обсяг і тривалість менструацій після операції можуть збільшитися.
Не захищає від ІПСШ та ВІЛ. Якщо хтось із партнерів підлягає ризику зараження цими захворюваннями, необхідно використовувати презервативи після трубної оклюзії.
ПЕРЕВАГИ:
Контрацептивні:
- висока ефективність (0,5 вагітностей на 100 жінок протягом першого року використання);
- негайна ефективність;
- постійний метод;
- не впливає на грудне вигодовування;
- не пов’язаний зі статевим актом;
- підходить пацієнткам, для здоров’я яких вагітність є серйозною небезпекою;
- це хірургічне втручання, яке зазвичай виконується під місцевою анестезією;
- відсутність довготривалих побічних ефектів;
- не змінює статевої функції (не впливає на продукцію гормонів яєчниками).
Неконтрацептивні:
- може сприяти зниженню ризику розвитку раку ендометрію.
НЕДОЛІКИ:
- метод незворотний;
- пацієнтка згодом може шкодувати про своє рішення;
- невисокий ризик ускладнень (ризик зростає у разі використання загальної анестезії);
- короткочасний дискомфорт/біль після операції;
- необхідна участь кваліфікованого лікаря, який володіє методикою;
- необхідність спеціального обладнання;
- не захищає від ІПСШ, ВІЛ.
ЖІНКИ, ЯКІ МОЖУТЬ ВИКОРИСТОВУВАТИ СТЕРИЛІЗАЦІЮ
- жінки репродуктивного віку;
- жінки з будь-якою кількістю пологів в анамнезі;
- жінки, які впевнені, що вони досягли бажаної кількості дітей;
- жінки, які хочуть використовувати високоефективний постійний метод запобігання вагітності;
- жінки, для здоров’я яких вагітність є серйозною загрозою;
- жінки після пологів;
- жінки після аборту;
- жінки, які добровільно і свідомо дають згоду на процедуру;
- ВІЛ-інфіковані і хворі на СНІД жінки репродуктивного віку, які виконали репродуктивні плани та жінки, стан здоров’я яких не дозволяє народжувати.
ЖІНКИ, ЯКІ НЕ ПОВИННІ ВИКОРИСТОВУВАТИ СТЕРИЛІЗАЦІЮ:
- вагітні жінки (встановлена чи підозрювана вагітність);
- жінки з нез`ясованими вагінальними кровотечами (до встановлення їхньої причини);
- жінки з гострою тазовою або системною інфекцією (до того, як інфекція буде вилікувана);
- жінки, яким протипоказане хірургічне втручання;
- жінки, які не впевнені у своїх намірах щодо фертильності у майбутньому;
- жінки, які не дають добровільної свідомої згоди на процедуру.
ПРОВЕДЕННЯ ДХС
У будь-який день протягом 7 днів після початку менструального циклу. При цьому немає необхідності у застосуванні додаткового методу контрацепції.
Якщо після початку менструального циклу пройшло більше 7 днів, то операція може бути проведена у будь-який день менструального циклу, якщо є цілковита впевненість, що пацієнтка не вагітна.
Якщо жінка приймає гормональні оральні контрацептиви, то необхідно завершити прийом таблеток із поточної упаковки, щоб уникнути збою менструального циклу.
Після пологів: перші 7 днів або через 6 тижнів.
Після аборту:
– 1-й триместр (аборт до 12 тижнів): Одразу після аборту чи протягом 48 годин (2 днів), якщо немає ознак інфекції органів тазу (міні-лапаротомія або лапароскопія).
– 2-й триместр (аборт після 12 тижнів): відразу або протягом 7 днів, якщо немає ознак інфекції органів тазу (лише міні-лапаротомія).
Матеріал підготувала: завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології Олена Кравченко.
A
A
