Хворі ноги – чи не найголовніша проблема для людей, які звертаються до лікарів,
і змушені обмежувати власне життя та вихід за межі своєї оселі, а відповідно – спілкування зі знайомими, близькими. Зазвичай, це пов’язано з ураженням артерій ніг (облітеруючим атеросклерозом чи цукровим діабетом) або ж вен (виникненням гострого тромбофлебіту чи посттромбофлебітичної хвороби), чи ураженням поперекового відділу хребта.
На сьогоднішній день в Україні кількість хворих на цукровий діабет (ЦД) сягає 1,5 млн.
Варто зауважити, що кожен другий серед них є потенційним клієнтом хірургічного відділення, що спричинено розвитком периферійної ангіопатії кінцівок і синдрому діабетичної стопи (СДС). Ризик розвитку СДС зростає з віком і тривалістю захворювання діабетом. Інфекція нижніх кінцівок – основна причина госпіталізації та смертності хворих на ЦД; у 25% із них упродовж життя виникають гнійно-некротичні ураження стопи. Часто пошкодження поверхні шкіри (дрібні травми, мозолі, врослі нігті, підшкірні гематоми) залишаються непоміченими хворими. По причині зниження або відсутності больової чутливості уражену стопу не бережуть, а рани не обробляються. Як наслідок цього відбувається бактеріальне забруднення ран і гематом, а в місцях найбільшого тиску на стопу розвиваються абсцеси й виразки. Коли інфекція розповсюджується по м’яких тканинах ступні та її зв’язковому апарату, то розвивається флегмона, що в наступному може призвести до гангрени.
Варто зауважити, що основну роль у зниженні частоти гнійно-некротичних ускладнень у хворих на цукровий діабет відіграє профілактика і вчасне звертання хворих по медичну допомогу. Регулярний огляд та догляд за ногами також сприяють цьому. А вчасно проведене адекватне комплексне лікування дозволяє уникнути ампутації нижньої кінцівки у 40-60% хворих на цукровий діабет. Тому в багатьох розвинутих країнах широко використовують державні програми, спрямовані на зростання обізнаності хворих на ЦД про догляд за стопами, корекцією рівня глікемії, а також своєчасність звертання до лікарів.
Актуальною, на сьогоднішній день, залишається і проблема гострого тромбофлебіту та тромбозу глибоких вен нижніх кінцівок (або як говорять у народі – “закупорка вен”). А зачіпає вона всіх, як бідних, так і багатих. Проте, якщо перші не мають грошей на лікування, то другі – не завжди знають де і як їм лікуватися. А особливість цього захворювання така, що потрібно якомога раніше розпочати його лікування і, обов’язково, знаходитися під наглядом лікаря. Як свідчить досвід, в перші 1-2 доби прояву хвороби, остання найбільш ефективно піддається лікуванню, саме тоді, коли хворий сподівається, що «може все пройде». Небезпечне це захворювання і своїми ускладненнями: тромбоемболією (відрив тромбу і міграція його до серця) та розвитком посттромбофлебітичної хвороби (супроводжується високою, до 85 %, інвалідизацією хворих).
Нерідко хворі пов’язують свої скарги з «хворими» судинами чи проблеми із суглобами, займаються самолікуванням і не звертаються вчасно до лікарів, тим самим, втрачають дорогоцінний час і зменшують свої шанси на одужання. Проте хочеться нагадати, що у кожного хворого є друг і порадник – лікар загальної практики – сімейний лікар. Тому вважаємо за необхідне порекомендувати: ”Вчасно звертайтеся по допомогу”.
А взагалі – будьте здорові … і щасливі.
Матеріал підготував: доцент кафедри сімейної медицини С.І. Іващук.
