Після теплих літніх місяців наступила прохолодна осінь – період простудних захворювань, серед яких ангіна – одна із частих причин звернення населення за медичною допомогою. Однак у цей же період можуть з’явитися і прояви сифілітичної ангіни, які пацієнтів практично не турбують, тому вчасно виявити її прояви можна лише за характерними для сифілітичної ангіни ознаками.
Причини виникнення сифілітичної ангіни
Сифілітична ангіна – це один із найбільш частих проявів вторинного періоду сифілісу на слизових оболонках ротової порожнини, її діагностують у 85-98% таких хворих.
Збудником сифілісу є бліда трепонема (спірохета), яка проникає в організм людини різними шляхами: контактним (статевим, побутовим чи професійним –через ушкоджену шкіру чи слизові оболонки), а також трансфузійним чи трансплацентарним шляхами.
Після інфікування блідою трепонемою упродовж 3-4 тижнів триває інкубаційний (прихований) період, після чого наступає первинний період сифілісу – у місці проникнення збудника на шкірі чи слизових виникає первинна сифілома (твердий шанкер), який триває 6-7 тижнів. Після цього збудник сифілісу проникає у кров?яне русло і наступає гематогенна дисемінація інфекції – розвивається вторинний період сифілісу, який без лікування може тривати 2-3 роки. Одним із проявів вторинного періоду сифілісу є специфічна (сифілітична) ангіна.
Клінічні прояви сифілітичної ангіни
Сифілітична ангіна характеризується двохстороннім симетричним ураженням мигдаликів, слизових дужок, язичка, м?якого піднебіння тощо із розвитком чітко окресленої гіперемії із синюшним відтінком з незначним набряком (ангіна сифілітична еритематозна) та розвитком папульозної висипки з ущільненням і збільшенням мигдаликів у розмірах (ангіна сифілітична папульозна), зрідка на мигдаликах утворюються пустули (гноячки) та виразки (пустульозно-виразкова форма сифілітичної ангіни).
Слід відзначити, що у більшості пацієнтів клінічні прояви сифілітичної ангіни не мають гострозапальних ознак, не супроводжуються підвищення температури тіла та проявами інтоксикації. Пацієнти відзначають лише скарги на дискомфорт у роті через збільшення мигдаликів у розмірах, сухість слизових ротової порожнини чи посилення слинотечі.
Отже, залежно від клінічних проявів розрізняють наступні форми сифілітичної ангіни:
еритематозна – відзначається гіперемія мигдаликів із синюшним відтінком, межі еритеми чіткі, суб?єктивні скарги відсутні;
папульозна – мигдалики збільшені у розмірах, ущільнені, на їх поверхні – вузликова (папульозна) висипка; відзначається суцільна гіперемія мигдаликів із синюшним (малиновим) відтінком; хворих турбує дискомфорт при ковтанні через збільшення мигдаликів у розмірах;
пустульозно-виразкова (зустрічається зрідка – на тлі імунодефіциту, системних захворювань, обмінних порушень) – на мигдликах утворюються гноячки (пустули) та виразки із гнійним виділенням, гострозапальні явища відсутні або незначні; можливі скарги на помірну болючість та печіння в ділянці виразок.
Діагностичні ознаки сифілітичної ангіни
Важливими діагностичними ознаками сифілітичної ангіни, які слід ураховувати при проведенні її диференційної діагностики, є:
відсутність гострозапальних проявів ангіни, синюшний відтінок та чіткі межі еритеми;
відсутність суб?єктивних скарг та порушення загального стану у більшості пацієнтів;
наявність на шкірі та слизових оболонках інших специфічних проявів вторинного періоду сифілісу (розеоли, папули, широкі кондиломи, сифілітична лейкодерма, сифілітичне облисіння тощо);
поліаденіт;
позитивні серологічні реакції на сифіліс.
Отже, під час огляду у пацієнтів слизових оболонок рота слід звертати увагу на зміни їх мигдаликів та наявність характерних для сифілітичної ангіни ознак, як і наявність інших специфічних для сифілітичної інфекції проявів на шкірі та слизових оболонках, з метою ранньої діагностики та своєчасного лікування сифілітичної інфекції у таких пацієнтів.
Матеріал підготувала: професор Денисенко Ольга – завідувач кафедри дерматовенерології БДМУ
