Фундаментальні відкриття, які докорінно змінюють картину світу, стаються вкрай рідко. До таких подій без сумніву належить розкриття будови та генетичної ролі ДНК, яке стало найбільшим досягненням науки ХХ століття. Ця визначна подія сталаcя завдяки великому вченому, виходцю з Буковини – Ервіну Чаргаффу.
Ервін Чаргофф належить до непересічних і найяскравіших талантів у світовій науці. Народився він 11 серпня 1905 року в Чернівцях, в заможній родині банкіра Германа Чаргафа і Рози Зільберштейн. Жили Чаргафи у Чернівцях на вул. 28 Червня, №20 (назва вулиці сучасна, хоча номер будинку той самий). Творчі здібності майбутнього лицаря біохімії виявились досить рано, ще в дитячому віці. Це дозволило йому успішно закінчити Чернівецьку гімназію.
Пізніше Чаргафф згадував “Своє місто я пам`ятаю тьмяно: кольори чорний і рожевий, різнобарвні костюми гуцулів у базарний день, парк єпископського двору – такої яскравої зелені, ніколи більше не було в моєму житті, як у місті свого дитинства – Чернівцях”.
1914 року Чаргаффи поїхали на деякий час (як вони тоді думали) до Відня, де несподівано помер батько Ервіна. Саме в цей час почалася війна. Е. Чаргафф пізніше напише: “… дому в нас більше немає: в Чернівці прийшла війна”.
У Відні він закінчує гімназію Максиміліана, а потім вступає до Віденського університету, який з успіхом закінчує. У 1927 році в цьому ж університеті він блискуче захищає докторську дисертацію, яка була присвячена органічним комплексам срібла і дії йоду на азиди і в свої 23 роки отримує ступінь доктора філософії та стає науковим співробітником зазначеного університету.
За своє наукове життя Чаргофф працював в провідних університетах США, Німеччині, Франції. У 1935 року Чаргофф повертається до США, де працює в Колумбійському університеті в Нью-Йорку, (з 1952 року – професором, з 1970 – завідувачем кафедрою біохімії, з 1974 – професором біохімії в лабораторії клітини), саме в Колумбійському університеті він відчув справжній потяг до біохімії, до якої йшов через хімію і романтичні переконання, причому виконав цілий спектр фундаментальних досліджень структури й біологічних функцій нуклеїнових кислот.
У 1950-1953 роках ним було показано, що загальна кількість аденінових залишків в кожній молекулі ДНК дорівнює кількості тімінових залишків, а кількість гуанінових залишків – кількості цітозінових. Це так зване правило Чаргаффа.
Саме це правило стало опорною точкою для з’ясування структури знаменитої подвійної спіралі. За розвиток її моделі вчені Джеймс Вотсон і Френсис Крик отримали премію Нобеля. Чаргафф не міг змиритися з історичною несправедливістю. Уже значно пізніше, аж 2001 року, в інтерв’ю журналові “Штерн” 96-річний Ервін Чаргафф з болем згадуватиме: “Коли я їх (Крика й Вотсона) зустрів, вони були ще молоді й амбіційні і водночас до того неосвічені, що нічогісінько не знали про мої дослідження. Мені самому довелося про них розповідати. Тоді вони вкрали у мене ідею про парність основ. Це була природна реакція людини, що протягом усього життя послідовно й безкомпромісно прагнула правди й органічно не терпіла брехні. Також Чаргафф довів, що ДНК володіє видовою специфічністю, і відкинув гіпотези про існування багатьох різновидів ДНК. Ервін Чаргафф був першим хто почав досліджувати денатурацію ДНК. Крім того, він займався дослідженням зсідання крові, вивчав ліпіди і ліпопротеїни та метаболізм амінокислот.
Повертаючись думками до свого минулого, Ервін завжди згадував: ” Майже все життя я сам був собі учителем. Можна сказати, що я – не був учнем великого вченого, слава якого освітлювала би моє життя”. Чаргафф пробивав собі дорогу сам, й той світ, у якому він опинився, був досить жорстоким й недоступним.
У 1945 році на Хіросіму й Нагасакі скинуті атомні бомби. Чаргаффові було тоді 40 років, він працював асистентом професора в Колумбійському університеті. Страшні події того часу змусили його задуматись… Чаргафф дуже болісно відреагував на вибух атомних бомб над Хіросімою і Нагасакі. Вчений розумів, що винахідник несе відповідальність за те, як будуть використані результати його праці.
Про катастрофу в Японії він згодом напише: ” Був глибоко впевнений, що жодна людина не має права робити подібні злочини, і що наука, яка виточила і вклала меч у руки вбивці, взяла на свою душу гріх, який вона не зможе змити впродовж віків”.
1945 рік сильно вплинув на уявлення Чаргаффа про роль науки. Він багато розмірковує над моральними питаннями науки, відповідальністю науковців за зроблені відкриття, розвитком біології – майбутнім людства тощо. Можливо, після цих подій у вченого пробудився талант публіциста.
Це уже не вченому, а публіцистові Ервіну Чаргаффу належати слова: “рівень розвитку держави визначається трьома складовими: відношенням до дерев, відношенням до дітей, відношенням до рідної мови.”
Заслуговує уваги також вислів Чаргаффа стосовно ставлення до мови: «Хто не хоче позбутися своєї рідної мови, зберігає її, хто її губить, залишається взагалі без рідної мови.»
Науково-публіцистичні здобутки Чаргаффа високо оцінено провідними науковими інститутами і видатними вченими світу.
Його було обрано почесним ректором Базельського, Бонського та Колумбійського університетів, членом Американської академії мистецтв і наук, Паризької АН, Нідерландської королівської АН, Німецької академії «Леопольдіна», керівником біохімічного інституту Колумбійського унту (1979-1985), нагороджено Золотою медаллю ім. Пастера Французького біохімічного товариства (1949), медаллю ім. Найберга американського товариства хіміків і фармацевтів (1958), Національною медаллю США «За наукову діяльність» (1975), удостоєно премії Йоганна Генріха Мерка «За літературну практику» (1958), Австрійської почесної відзнаки «За науку і мистецтво» (1999), Премії м. Відня «За публіцистику» (1994) та ін..
За радянських часів ім’я Чаргаффа замовчувалось – згадки про нього відсутні як в «Українській радянській енциклопедії» (1964 р.), так і в «Біологічному словнику» (1986 р.). З часів незалежності України, Е. Чаргафф впродовж багатьох років підтримував зв`язки з ректором Чернівецького нац. університету ім. Ю. Федьковича професором С. Костишиним, членами громадської організації «Чаргафф-фонд», яку засновано на біологічному факультеті. Будучи важко хворим, він не зміг взяти участь у роботі 8 Українського біохімічного з’їзду, що проходив у Чернівцях, і надіслав делегатам листа, в якому писав: «Ця прекрасна наука займала велике місце в моєму житті близько 60 років і допомогла мені вирости. Хай довго живе ця наука».
Життя всесвітньо відомого вченого-біохіміка Е. Чаргаффа – це унікальне плетиво подій, наполегливої творчої праці, наукових дискусій, надбань та втрат.
Помер Е. Чаргафф 22 червня 2002 року в Нью-Йорку, на 97 році життя. В останні роки життя у своїх листах Чаргафф висловлював бажання ще раз побачити своє рідне місто, але стан здоров’я став на заваді цим планам. Проте дух видатного науковця все ж таки повернувся до дому – на будинку Чаргаффа у Чернівцях по вул. 28 червня було встановлено меморіальну дошку.
Матеріал підготувала: Віта Анцупова, асистент кафедри фізіології
