• Українська
  • English
Movember та рак простати – що треба знати.

Movember та рак простати – що треба знати.

У листопаді урологи перш за все розповідають про онкопроблеми у чоловіків, з яких найбільш важливою та розповсюдженою є рак простати.

У світі цей місяць уже традиційно присвячують чоловічому здоров’ю і називають #Movember (від англ. moustache – «вуса» і november – листопад). Чоловіки задля привернення уваги до здоров’я чоловіків протягом листопада відпускають вуса та бороди. Ця ідея зародилась в Австралії в 2003 році, коли група молодих чоловіків вирішила привернути увагу до проблем раку яєчок та простати. І зробили вони це відрощуючи протягом всього місяця вуса, привертаючи таким чином увагу до проблеми.

У перший рік 480 учасників допомогли зібрати майже 50 000 доларів для Фонду раку передміхурової залози Австралії (PCFA). Протягом наступних років Мовембер переїхав через океан і зараз є глобальною подією, збираючи величезні гроші на здоров’я чоловіків, починаючи від раку яєчок і закінчуючи психічним здоров’ям. Головна мета акції – «змінити обличчя чоловічого здоров’я», через збільшення кількості ранніх виявлень раку передміхурової залози, ефективного лікування і зниження смертності від цього захворювання.

На Україні РП є дуже поширеним – 7000 нових випадків щорічно
та 3300 померлих минулого року від цієї хвороби
16,5% пацієнтів гинуть протягом першого року після встановлення діагнозу
Кожний ШОСТИЙ українець має ризик захворіти протягом життя
20% пацієнтів в Україні діагностуються на стадії IV
80% випадків захворювання діагностують у чоловіків старших за 65 років.

У нас і так тривалість життя українських чоловіків складає для чоловіків близько 66 років, тоді як для жінок — 76 років. Це значно нижче, ніж у Європі. Приміром, ймовірність дожити від 15 до 60 років становить для українських чоловіків трохи більше 60%, тоді як у Європі — 80–90%. Для жінок розрив у цих показниках менший.

Окрім того, за статистикою, чоловіки частіше за жінок помирають від травм та самогубств. Вони суб’єктивно переоцінюють стан власного здоров’я та рідко (пізно) звертаються по медичну допомогу. Щобільше, в епоху ковіду є серйозні побоювання, що якась частина пацієнтів з пухлинами не зможе вчасно отримати лікування і тому проживе менше.

Рак простати знаходиться на першому місці серед причин смертності від онкозахворювань у чоловіків в більшості розвинутих країн, а в Україні – на 2-3 місці. В усьому світі здійснюються вагомі кроки по покращанню діагностики та лікування таких хворих. Прикладом може слугувати перш за США, адже саме розробки американських вчених багато в чому дозволили досягти вагомих успіхів у боротьбі з цим захворюванням. Приміром, ще 20-30 років тому РП у США (як і в  Скандинавських країнах) був найвагомішою причиною смерті чоловіків серед усіх новоутворень. Одразу ж найкращі сили та величезні кошти були спрямовані на дослідження у цій галузі. Фактором, що призвів згодом до переламу у боротьбі з цією недугою, стало запровадження у практику аналізу крові на специфічну речовину – простат специфічний антиген (ПСА). Його вміст чітко вказував на вірогідність існування РП ще за 5-7 років до появи симптомів захворювання. Це призвело спочатку до значного збільшення кількості випадків раку простати (тому що діагностувались випадки, які ще не проявлялись), а надалі різко зменшилась кількість таких хворих і різко збільшилась кількість хворих, що виявлялись на ранніх стадіях. Статистика свідчить, що при звертанні на локально-обмеженій стадій (Т1-Т2) РП при використанні сучасних методів лікування п’ятирічна виживаємість хворих майже 100%, при наявності метастазів – не більше 30%. Як приклад, активний скринінг раку простати на основі визначення ПСА (велике дослідження зараз продовжується у Нідерландах) призвело до зменшення запущених випадків із 40% до введення скринінг-програми, до 22% на сьогодні. Водночас в Україні тільки 10% РПЗ виявляють під час профілактичних оглядів. Тому інформованість лікарів та населення щодо вчасного виявлення РП є головною передумовою його адекватного лікування, адже РП як такий не має ніякої клінічної картини на ранніх стадіях, маскуючись під звичайну гіперплазію простати.

Важливим моментом є знання тих чинників, які сприяють появі РП або можуть зменшити ризик його виникнення. Дослідження у даній галузі дозволили їх чітко ідентифікувати. Натепер відомі чотири головних фактори, які впливають на ризик розвитку рака простати, які на жаль, не можуть бути змінені.

Вік: середній вік при діагнозі раку простати в Сполучених Штатах – 69 років і після цього віку шанси виникнення рака простати стають вищими, ніж будь-якого іншого раку як у чоловіків, так й у жінок.

Раса: афроамериканці мають на 40 % більший шанс розвитку рака простати й удвічі більший ризик смерті від нього, а найменший – азіатські чоловіки, які живуть в Азії; однак, коли вони мігрують на захід, ризик поступово збільшується.

Спадковість: чоловік, у якого батько або брат мали рак простати, має вдвічі збільшений ризик РП. Цей ризик ще збільшується, якщо РП був діагностований у молодому віці (до 55 років) або зачіпав трьох або більше членів сімейства.

Де Ви живете: ризик раку простати для чоловіків, які живуть у сільському Китаї – 2 %, для чоловіків у Сполучених Штатах – 17 %. Коли китайські чоловіки мігрують в західні країни, істотно збільшується ризик РП.

Водночас, є ряд рекомендацій, дотримуючись яких чоловіки можуть зменшити ризик раку простати або затримати його прогресування. Зокрема, головним поясненням набагато меншої поширеності РП в Азії й збільшенням ризику його виникнення, якщо азіатські чоловіки мігрують на Захід, уважаються особливості раціону – зокрема, традиційні у західній культурі харчові продукти, які ведуть до окисного ушкодження ДНК. Для запобігання цього розроблено ряд рекомендацій:

  1. Споживати менше калорій і мати достатнє фізичне навантаження для підтримки оптимальної ваги тіла.
  2. Зменшити кількість жиру із червоного м’яса й молочних продуктів до мінімуму.
  3. Стежити за споживанням кальцію. Не перевищуйте його дозу вище рекомендованих (не більше 1 500 мг кальцію в день).
  4. Їсти більше риби – результати декількох досліджень свідчать, що вживання риби може допомогти захистити проти раку простати за рахунок “корисного жиру”, особливо омега-3 жирних кислот. Уникайте трансжирних кислот (містяться в маргарині).
  5. Намагайтеся вживати приготовлені (бажано на оливковій олії) помідори, а також такі овочі, як броколі й кольорова капуста хоча б раз у тиждень. Соя й зелений чай – також потенційні дієтичні компоненти, які можуть бути корисні.
  6. Уникайте паління з багатьох причин (не тільки пов’язаних із РП), алкоголь не вживати або в дуже помірних кількостях.
  7. Вчасно лікувати стрес, високий кров’яний тиск, підвищений холестерин і депресію. Лікування цих станів може врятувати ваше життя й поліпшить ваші шанси вижити з раком простати.
  8. Що відносно біодобавок? Уникайте супердобавок із мегавітаминами. Надлишок вітамінів, можливо, може “харчувати рак ”. У той же час, насичення вітамінами навряд чи може бути шкідливим, якщо Ви додержуєтеся здорової дієти з великою кількістю плодів, овочів, цілого зерна, риби і «корисних» олій. У цьому випадку Ви навіть не потребуєте додаткових полівітамінів.
  9. Умійте розслабитися й насолоджуйтеся життям. Скорочення напруги в робочий час і вдома збільшує тривалість життя й веде до більш щасливого життя.
  10. Нарешті, навіть якщо з’їсти всю броколі у світі, це не зменшить ваш ризик раку простати до 0. Якщо Ви у віці після 50 (а для афро-американців або при наявності в родині хворих із раком простати, то після 40), Ви повинні проходити щорічне ректальне обстеження простати в уролога й тест ПСА (простатспецифічний антиген). Останній є на сьогодні самим точним аналізом, що дозволяє припустити наявність РП на ранніх стадіях.

Висновок – не ховатись від хвороби, а розуміти, що чим раніше її виявиш, тим більше шанс її подолати. Розуміти, що діагноз РАК на сьогодні є не вироком, а стимулом до боротьби. І розуміти, що багато залежить від нас – хіба важко раз на рік пройти профілактичне обстеження – для жінок це обстеження молочних залоз, для чоловіків – простати та аналіз на простатспецифічний антиген.

 

Матеріал підготував:

професор Зайцев В.І., кафедра урології та нейрохірургії

Корисно знати