• Українська
  • English
Міжнародний день сліпих
Share on facebook
Share on google
Share on twitter
Share on linkedin
Міжнародний день сліпих

Міжнародний день сліпих

Сліпота є важливою медико-соціальною проблемою, оскільки в останні десятиріччя спостерігається прогресування офтальмологічної патології.

 

Нормальний психічний розвиток дитини обумовлений взаємозв’язком діяльності специфічних, неспецифічних та асоціативних структур мозку, що забезпечують формування адаптивної поведінки. Обмеження сенсорної аферентації від рецепторів сітківки зумовлює формування емоційного стресу, що має особливе значення для дітей старшого дошкільного віку (5–6 років). Сліпота супроводжується виникненням стійких негативних емоційних станів, які на тлі функціональної незрілості нервової системи та несформованості емоційно-вольової сфери створюють передумови невротизації з подальшим розвитком психосоматичних розладів.

13 листопада 1745 року у Франції народився Валентин Гаюї – відомий педагог, який заснував у Парижі і Петербурзі декілька шкіл і підприємств для сліпих. За рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я саме ця дата відзначається як День сліпих.

До XVIII століття світ не знав навчальних закладів для сліпих.

Валентин Гаюї вперше продемонстрував свій метод навчання сліпих, за допомогою придуманого ним шрифту. У 1784 році в Парижі без підтримки уряду та благодійних товариств, на свої власні кошти в своєму власному будинку він відкрив першу в світі школу для сліпих дітей під назвою «Майстерня трудящих сліпих». Першим учнем Валентина Гаюї був підібраний на церковній паперті хлопчик Франсуа де Лезюер. Потім в школу поступили ще 11 його безпритульних однолітків.

Навчання та виховання сліпих дітей Валентин Гаюї поставив на наукову основу. Він розробив рельєфно-лінійний шрифт «унціал». Цей шрифт отримав назву від латинського слова, що означає «рівний по довжині одній унції». Це були великі рівні літери, видавлені рельєфом на щільному папері. Головне достоїнство «унціала» полягало в тому, що за допомогою цього шрифту можна було навчати сліпих дітей читанню і друкувати книги для сліпих. Шрифт був пересувний, і це допомагало сліпим дітям робити набір потрібного тексту. Крім цього Валентин Гаюї сконструював прилади для сліпих і матриці для виготовлення рельєфних наочних посібників, географічних карт і глобусів. Цьому ремеслу він навчав і своїх вихованців. Ідея створення книг для сліпих також належить Валентину Гаюї.

Не дивлячись на величезні матеріальні утруднення, Валентин Гаюї побудував при школі друкарню і надрукував в ній декілька книг рельєфно-лінійним шрифтом – «унціалом». Це були перші книги для сліпих. За книгами Валентина Гаюї незрячі навчалися аж до винаходу Луї Брайлем шрифту рельєфного шеститочія. (У 1829 році француз Луї Брайль – вихованець Паризького національного інституту для сліпих дітей розробив універсальну систему рельєфно-точкового шрифту, що знайшов розповсюдження у всіх країнах світу).

У 1803 році Валентин Гаюї отримав пропозицію російського імператора Олександра I відкрити в Санкт-Петербурзі навчально-виховний заклад для сліпих. У 1807 році Олександром I були затверджені Статут, штати і бюджет Санкт-Петербурзького інституту робочих сліпих. У пам’ять про перших зачинателів перших навчальних закладів для незрячих в світі і відзначається Міжнародний день сліпих.

Сенсорне середовище є необхідною умовою нормального росту та розвитку дитини, а повне або часткове виключення зорового аналізатора ускладнює становлення інтегративно-координаційної діяльності мозку.

Основні патогенні чинники, що ведуть до порушення зору

генетичні – в 75% зорових порушень: місцеві і загальні інфекції, нейроінфекції, порушення обміну речовин, спадкові захворювання (катаракта, природжена глаукома, атрофія зорового нерва, короткозорість),

травми й аномалії розвитку очного яблука,

зовнішні і внутрішні негативні дії, що мали місце в період вагітності,

захворювання периферичних відділів ока – рогівки, кришталика.

У сліпих людей інші аналізатори (слуховий, шкіряний) відіграють компенсаторну роль у взаємодії людини зі світом.

Когнітивний і особистісний розвиток дітей із зоровими порушеннями.

Глибоке порушення функції зору, перш за все, відображається на фундаментальній властивості діяльності мозку відображати – активності. Особливо істотно порушення зору утруднюють орієнтовно-пошукову діяльність. Розвиток активності залежить не тільки від можливості задовольняти потребу узнати, що оточує індивіда, але й від зовнішніх впливів, які сприяють виникненню мотиву орієнтувальної діяльності. Кількість же таких впливів у сліпих різко знижується в зв’язку з порушеннями зорових функцій і обумовленою цим обмеженою можливістю переміщення в просторі. Найбільше зниження активності спостерігається в дошкільному віці.

Однак, приймаючи до уваги положення Л.С.Виготського про те, що основою компенсацій дефекту повинна стати конвергенція дозрівання і розвитку на основі використання обхідних шляхів, можна з впевненістю говорити про реальну можливість нейтралізувати дію цих несприятливих факторів на розвиток дитини. Стимулюючи в процесі спеціально організованого виховання і навчання активність, перцептивні потреби, включаючи в діяльність збережені аналізаторні системи, можна дати розвитку психіки сліпих і слабозорих дітей напрямок, що максимально наближає до розвитку нормально зрячих дітей.

Дефекти зору можуть призводити до розвитку негативних рис характеру, таких як негативізм, навіюваність, лінивість, конформність. Однак при правильній організації виховання і навчання сліпої дитини формування позитивних властивостей особистості, мотивації спілкування і навчання стає практично незалежним від стану зорового аналізатору.

Відповідно, між зрячими і сліпими людьми різниця може спостерігатися тільки в динаміці становлення різних властивостей особистості.

Компенсаторні процеси, а також адекватне, спеціально організоване виховання і навчання дітей з порушеннями зору і сліпотою здатні мінімізувати негативний вплив порушень розвитку на емоційну сферу.

Порушення зору веде за собою порушення соціальних контактів і цілий ряд відхилень у формуванні особистості, що викликає появу негативних характерологічних особливостей у сліпої дитини, таких як звуження кола інтересів, обумовлене обмеженнями в сфері чуттєвого відображення; обмеження або недоступність в роботі, що вимагає більшого зорового навантаження.

Крім того, дефект провокує, особливо в сфері сімейних стосунків, виникнення гіпопротекції або гіперпротекції. В результаті чого у сліпої дитини формуються негативні риси характеру, такі як егоїзм, нерішучість, навіюваність, упертість, негативізм, байдужість і т.д. Порівняно обмежені контакти з оточенням ведуть за собою замкнутість. У цих дітей труднощі в просторовому орієнтуванні. При зоровій роботі ці діти швидко втомлюються, що викликає зниження розумової і фізичної працездатності.

Відсутність у дітей зору або його глибокі порушення в ранньому віці здійснюють негативний вплив на формування і розвиток їх пізнавальної діяльності, в тому числі на зорове сприйняття і процеси мислення, одним із яких є класифікація.

Тому так важливо своєчасне виявлення зазначених порушень зору, їх корекція і спеціалізоване навчання при сліпоті, яке дає можливість повноцінного розвитку здорової зрілої особистості.

Іншою складовою профілактичної роботи вважаємо попередження дії негативних чинників, що спричиняють порушення зору до сліпоти.

До 70 % інформації людина отримує за допомогою органу зору. Тільки уявіть собі, що у Вас закриті очі і Ви не бачите оточуючий світ, і Ви зрозумієте всі прикрості життя сліпих. Будьте здорові і бережіть себе.

Матеріал підготувала: Карвацька Н.С., доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М. Савенка

Корисно знати