Логопедія – це наука про порушення мови, методи їх виявлення, усунення та попередження засобами спеціального навчання і виховання.
Логопедія історично складалася як інтегративна галузь знань про психічну і, конкретніше, мовленнєву діяльність людини, мовних механізмах, які забезпечують формування мовної комунікації в нормі і патології. У зв’язку з цим логопедія базується на неврології, нейропсихології та нейролінгвістики, психології, педагогіки та ряду інших наук. Ці наукові дисципліни дозволяють логопедії науково обґрунтовувати механізми і структуру порушення мовлення, розробляти і використовувати науково обґрунтовані методи розвитку, виправлення і відновлення мовлення.
Професійне свято логопедів – «Міжнародний День логопеда» відзначається 14 листопада.
Помилково вважати, що вчитель-логопед працює над виправленням тільки неправильної вимови звуків. Корекція вимови звуків – це тільки верхівка айсберга.
Логопед працює з усіма порушеннями мовлення: загальним недорозвиненням мовлення; її відсутністю, порушеннями голосу, темпу і тембру мови, мовними відхиленнями внаслідок патології центральної нервової системи.
На жаль, багато хто про це недостатньо обізнані і недооцінюють важливість своєчасної логопедичної допомоги. Рання діагностика мовленнєвих відхилень є запорукою успішних логопедичних занять.
За даними статистики, на жаль, число мовних розладів зростає з року в рік, у зв’язку з цим актуальність проблем корекції мовних порушень у дітей вже має глобальний характер.
Серед причин, що викликають порушення мови,
розрізняють біологічні та соціальні фактори ризику. Біологічні причини розвитку мовленнєвих порушень є патогенні фактори, що впливають головним чином у період внутрішньоутробного розвитку та пологів (гіпоксія плоду, родові травми і т. п.), а також в перші місяці життя після народження (мозкові інфекції, травми і т. п. ) Особливу роль у розвитку мовних порушень відіграють такі чинники, як сімейна обтяженість мовними порушеннями, ліворукість і праворукість.
Соціально-психологічні фактори ризику пов’язані головним чином з психічною депривацією дітей. Особливе значення має недостатність емоційного і мовного спілкування дитини з дорослими. Негативний вплив на мовленнєвий розвиток також можуть надавати засвоєння дитиною молодшого дошкільного віку одночасно двох мов, зайва стимуляція мовного розвитку дитини, неадекватний тип виховання дитини, педагогічна занедбаність, тобто відсутність належної уваги до розвитку мовлення дитини, дефекти мови оточуючих. У результаті дії цих причин у дитини можуть спостерігатися порушення розвитку різних сторін мови.
Порушення мови розглядаються в логопедії в рамках клініко-педагогічного та психолого-педагогічного підходів. Механізми і симптоматика мовної патології розглядаються з позицій клініко-педагогічного підходу. При цьому виділяються наступні розлади: дислалія, порушення голосу, ринолалія, дизартрія, заїкання, логофобія, алалія, афазія, дизграфія і дислексія.
Діти з мовними порушеннями зазвичай мають функціональні або органічні відхилення в стані центральної нервової системи. Наявність органічного ураження мозку обумовлює те, що ці діти погано переносять спеку, задуху, їзду в транспорті, довгого гойдання на гойдалці, нерідко вони скаржаться на головні болі, нудоту і запаморочення.
У багатьох з них виявляються різні рухові порушення: порушення рівноваги, координації рухів, недиференційованість рухів пальців рук і артикуляційних рухів (тобто несформованість загального і орального праксису). Такі діти швидко виснажуються і пересичуються будь-яким видом діяльності (тобто швидко втомлюються). Вони характеризуються дратівливістю, підвищеною збудливістю, руховою розгальмованістю, не можуть спокійно сидіти, смикають щось у руках, базікають ногами і т.п. Вони емоційно нестійкі, настрій швидко змінюється. Нерідко виникають розлади настрою з проявом агресії, нав’язливості, занепокоєння. Значно рідше у них спостерігаються загальмованість і млявість. Ці діти досить швидко втомлюються, причому це стомлення накопичується протягом дня до вечора, а також до кінця тижня. Втома позначається на загальній поведінці дитини, на її самопочутті. Це може виявлятися в посиленні головних болів, розладі сну, млявості або, навпаки, підвищеної рухової активності. Таким дітям важко зберігати посидючість, працездатність і довільну увагу на протязі всього уроку.
Їх рухова розгальмованість може виражатися в тому, що вони виявляють рухове занепокоєння, сидячи на уроці, встають, ходять по класу, вибігають у коридор під час уроку. На перерві діти надмірно збудливі, не реагують на зауваження, а після зміни з працею зосереджуються на уроці.
Як правило, у таких дітей відзначаються нестійкість уваги і пам’яті, особливо мовної, низький рівень розуміння словесних інструкцій, недостатність регулюючої функції мови, низький рівень контролю за власною діяльністю, порушення пізнавальної діяльності, низька розумова працездатність. Психічний стан цих дітей нестійкий, у зв’язку з чим їх працездатність різко змінюється. У період психосоматичного благополуччя такі діти можуть досягати досить високих результатів у навчанні. Діти з функціональними відхиленнями у стані ЦНС емоційно реактивні, легко дають невротичні реакції і навіть розлади у відповідь на зауваження, погану оцінку, неповажне ставлення з боку вчителя і дітей. Їх поведінка може характеризуватися негативізмом, підвищеною збудливістю, агресією або, навпаки, підвищеної сором’язливістю, нерішучістю, лякливістю. Все це в цілому свідчить про особливий стан центральної нервової системи дітей, що страждають мовними розладами.
Процес коригування мовлення у дитини – тривалий шлях, який вимагає величезного терпіння його батьків і близьких, дисципліни з боку самої дитини. Однак тільки цей важкий шлях може призвести до позитивних результатів і успішного навчання в школі. Пам’ятайте – за результатом завжди стоять конкретні люди – вчителі-логопеди.
У системі охорони здоров’я логопедична допомога особам з мовними порушеннями здійснюється тільки в умовах комплексного медико-психолого-педагогічного впливу. Воно передбачає включення в процес реабілітаційної роботи цілого ряду фахівців (логопеда, лікаря, психолога) відповідно до потреб дитини або дорослого з мовною патологією.
Матеріал підготувала: Карвацька Н.С., доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М. Савенка
