Іван (Ян) Якович Горбачевський – всесвітньовідомий хімік, біохімік, гігієніст і епідеміолог, громадсько-політичний та освітній діяч; кандидат на Нобелівську премію з фізіології та медицини 1911 року; автор понад сорока ґрунтовних наукових праць, переважно у галузі біохімії.
Опублікована у 1882 р. Іваном Яковичем Горбачевським наукова праця «Синтез сечової кислоти» принесла її автору наукове визнання і світову славу, адже саме цей 28-річний українець був першим, хто зумів синтезувати з гліцину сечову кислоту. У 1888 р. І. Я. Горбачевський відкрив ксантиноксидазу.
Окрім того, він був одним із перших, хто вказав на те, що амінокислоти є складовими білків; встановив і пояснив шляхи утворення сечової кислоти в організмі людини; запропонував нову методику визначення вмісту азоту в сечі. У своїх дослідженнях учений дійшов висновку, що «…як сечова кислота, так і ксантинові основи, мають спільне походження. Їх вихідною речовиною є нуклеїн. При його окисленні за участю кисню утворюється сечова кислота, а при безкисневому окисленні – ксантинові основи». Як зауважує К. Кацл, результати досліджень І. Горбачевського навіть через роки не втрачають свого змісту. У 1953р. у французькому журналі “Semainedes Hapitaux” у темі “Сучасні погляди на обмін сечової кислоти” писали: “відкриття Горбачевського про синтез сечової кислоти в організмі залишається неперевершеним і в наші дні”. Предметом наукового інтересу та численних досліджень Івана Горбачевського були також поживні речовини, зокрема вітаміни та токсикологія.
Народився Іван Якович Горбачевський 5 травня 1854 на Тернопіллі.
Як пише один із біографів цього видатного науковця, проф. Я.І. Гонський: «…15-го травня в сім’ї священника з села Зарубинці Збаразького району народився хлопчик, якого назвали Іваном. У майбутньому він стане великим ученим зі світовим ім’ям, міністром охорони здоров’я, академіком, принесе славу чеській, австрійській, німецькій і, звичайно, українській науці. Праці І. Я. Горбачевського широко відомі в науковому світі, вони викликають захоплення та вдячність народові, що його породив…».
Мати майбутнього вченого також була з роду греко-католицьких священиків. Навчався хлопець спершу в польсько-німецькій народній школі, а з 1864 р. – у Тернопільській гімназії, де був членом підпільної української організації «Громада», девізом якої було «навічно служити своїй українській землі». Його надзвичайно цікавила хімія, яку він досконало опанував, оскільки був обдарований феноменальною пам’яттю, а також ботаніка, медична література, філософія. З вересня 1873 р. Іван Горбачевський навчається у Віденському університеті, а згодом переходить до фізіологічного інституту професора Гіртля, де вже у четвертому семестрі працює в лабораторії професора Брікке. Саме тут він написав свою першу наукову працю «Про вестибулярні нерви», чим привернув до себе увагу науковців. У літньому семестрі 1876 року І. Горбачевський працював у фізіологічному інституті знаменитого професора Людвіга, а у 1877р. – завершив з відзнакою навчання і, як доктор медицини, поринув у наукову працю. У 1879 р. він публікує статтю “Про продукти розкладу, які утворюються під дією соляної кислоти на альбуміноїди”. З цього моменту розпочинається клінічний напрям його діяльності. Згодом він проводить низку дослідів з вивчення еластину та паралельно працює над синтезом сечової кислоти.
У 1882 році І. Горбачевському поталанило і він зробив дуже важливе відкриття – синтезував сечову кислоту шляхом розтоплення гліцину сечовиною при температурі 200-230 градусів. Це відкриття зробило його одним із найвідоміших хіміків світу.
У 1883 р. І. Я. Горбачевського запрошують до Празького чеського університету на посаду професора медичного факультету, де він започатковує новий напрям медицини – лікарську хімію. Основними напрямами діяльності вченого на той час було вивчення властивостей сечової кислоти, її утворення та метаболізм. На основі власних досліджень він доводить, що сечова кислота утворюється у процесі катаболізму «ядрових елементів клітини». Одночасно Іван Горбачевський бере участь у діяльності Крайової санітарної ради. У 1890р. він отримує посаду декана лікарського факультету.
Починаючи з 1894 р. об’єктом його досліджень стає дослідження хімічного складу сечових каменів. У 1898 р. він публікує відомості про “Загальний метод добування нуклеїнового квасу з органів”.
У 1902 р. І. Я. Горбачевский отримує посаду ректора Празького чеського університету. Впродовж 1904-1908 pp. він видає чотири томи свого підручника з біохімії «Лікарська хімія». У 1908 р. учений доповідає про результати досліджень білків (презентує новий метод визначення білків) і за значний внесок у науку отримує членство в Палаті Панів у Відні.
З 1909 р. Іван Якович вивчає вітаміни, проводить дослідження з токсикології.
У 1914 р. під його керівництвом було створено Комітет допомоги українським біженцям з Галичини.
Із 1 серпня 1917 р. І. Горбачевський стає першим в історії Австро-Угорської держави українським міністром народного здоров’я. Проте, у зв’язку з політичними подіями того часу, на посаді міністра він перебував тільки до листопада 1918 р.
У 1921 р. І.Я. Горбачевський приймає активну участь у створенні Українського вільного університету в Празі – єдиного на той час українського університету в світі. У 1923р. його обирають ректором цього університету.
Упродовж життя вчений багато робив для блага свого рідного народу, зокрема домагався того, щоб у Галичині по селах були відкриті школи, сам розробляв рекомендації щодо правильного харчування людей. У 1925 р. за сприяння І.Я. Горбачевського було створено товариство “Музей визвольної боротьби України”.
І.Я. Горбачевський – один із фундаторів української хімічної термінології на народній основі (праця «Увага о термінольоґії хемічній», 1905).
Помер І.Я. Горбачевський, як і народився, у травні – 24 травня 1942 року. Похований учений на малому цвинтарі Святого Матея у Шарці під Прагою.
Іван Якович Горбачевський по праву належить до когорти найвидатніших учених кінця ХІХ-го – першої половини ХХ-го століття!
Матеріал підготувала доц. Яремій І.М.
