Святкування Всесвітнього дня дитини виникло 1954-му році, коли Генеральна Асамблея ООН затвердила свою резолюцію № 836, рекомендувавши всім країнам відзначати цей день, починаючи з 1956-го року.
20-го листопада 1959-го року прийнято «Декларацію прав дитини». 20-го листопада 1989-го року, всесвітнім співтовариством прийнято «Конвенцію прав дитини» Конвенція ООН про права дитини, яка є основним документом, що визначає правові стандарти у сфері захисту прав дитини, була ратифікована Україною 27 лютого 1991 року і набула чинності 27 вересня 1991 року. Основна мета святкування Всесвітнього дня дитини є привернення уваги широкої громадськості, організацій та урядових установ до питань, спрямованим на практичну реалізацію заходів щодо забезпечення благополуччя дітей в усьому світі.
Права, викладені в Конвенції, умовно можна поділити на три частини:
– Забезпечення: право володіти певними речами, отримувати певні послуги та мати доступ до того й того (мова йде про ім’я та громадянство, медичний догляд, освіту, відпочинок та ігри, опікування інвалідами, сиротами та біженцями).
– Захист: право бути захищеним від дій, що завдають шкоди дитині (наприклад, від розлучення з батьками, залучення до воєнних дій, комерційної, економічної чи сексуальної експлуатації, фізичного чи психічного знущання тощо).
–Участь: Дитина має право бути почутою, коли приймаються рішення, що стосуються її життя. Підростаючи, дитина повинна мати дедалі більше можливостей брати участь у житті суспільства, готуватися до самостійного життя, користуватися правами свободи думки та слова, вибору культури, релігії та мови.
Соціальних проблем пов’язаних з дітьми досить багато: кожна четверта дитина живе у небезпечних та нестабільних умовах; у багатьох країнах 10% дітей живуть нижче межі бідності; щороку у світі від хвороб вмирає до 5 млн. дітей, з них 3,5 млн. – від хвороб, які можна вилікувати; близько 250 млн. дітей у країнах, що розвиваються, працюють, в тому числі, на шкідливому виробництві, не варто забувати й про дитячу інвалідність.
Вище перераховані проблеми можна вирішити привернувши більшу увагу суспільства, розробивши чітку програму заходів, залучивши додаткові джерела фінансування. Варто пам’ятати, що діти це наше майбутнє і саме вони в подальшому будуть формувати суспільство і то, яке це буде суспільство залежить саме від нас.
Тому потрібно піклуватися про дітей, змінювати дитячий світ на краще, намагатися розфарбовувати його яскравими подіями та наповнювати добром і завжди пам’ятайте, що всі ми родом з дитинства.
Підготував асистент кафедри фізіології ім. Я.Д. Кіршенблата Кисилиця С.О.
