Анорексія серед дівчат 

 Анорексія нервова (АН) є непсихотичним психічним розладом, який характеризується свідомим обмеженням прийому їжі, страхом набрати вагу та спотвореним сприйняттям свого тіла. За статистикою, анорексія вражає переважно підлітків та молодих жінок, особливо у віці від 12 до 25 років, що робить це захворювання особливо актуальним серед дівчат.

Генетичні чинники:

• Існують свідчення про генетичну вразливість до розладів харчової поведінки. Ризик розвитку анорексії вища серед осіб, у яких є родичі з таким розладом.
• Генетичні дослідження виявили кореляції з певними генами, що регулюють гормональний фон та апетит (наприклад, гени, пов’язані з серотоніновою системою).

Психологічні чинники:

• Низька самооцінка і неприємні переживання, пов’язані з власним тілом, є важливими психологічними тригерами.
• Контроль над тілом: для багатьох дівчат анорексія стає способом отримати відчуття контролю в умовах, де інші сфери життя виглядають неконтрольованими.

Соціокультурні чинники:

• Медіа і соціальні стандарти краси: вплив ідеалів надмірної стрункості, які популяризуються в засобах масової інформації, соціальних мережах та модних журналах, грають важливу роль у формуванні незадоволення своїм тілом.
• Соціальний тиск і очікування щодо зовнішності: для дівчат особливо важливо відповідати соціальним стандартам, що може спричинити розвиток розладів харчової поведінки.

Біологічні чинники:

• Гормональні зміни у підлітковому віці можуть впливати на емоційний стан і апетит, що збільшує ризик розвитку анорексії.
• Дисфункція в нейротрансмітерах, таких як серотонін і допамін, також має значення у розвитку цієї патології.

Основні симптоми анорексії включають:

1. Порушення харчової поведінки:

• Суворе обмеження калорій, дієти, відмова від їжі або надмірне фізичне навантаження для контролю ваги.
• Постійне відчуття голоду, яке ігнорується.
• Часте зважування, перевірка ваги, використання методів, щоб “швидко” позбутися їжі (викликання блювоти, застосування проносних засобів).

2. Психологічні симптоми:

• Страх набрати вагу, навіть при вираженій втраті маси тіла.
• Спотворене сприйняття власного тіла — перебільшене усвідомлення власної “повноти”.
• Відчуття тривоги, депресії, емоційна нестабільність.

3. Фізичні симптоми:

• Значна втрата ваги (зазвичай більше 15% від нормальної маси тіла).
• Менструальні порушення (аменорея).
• Ослаблення імунної системи, збільшення схильності до хвороб.
• Шкірні проблеми (сухість, лущення).
• Порушення роботи органів (серце, печінка, нирки).

Гендерні особливості анорексії серед дівчат:

• Анорексія найчастіше розвивається у дівчат через соціальне та культурне навантаження, яке нав’язує певні стандарти краси, особливо у підлітковому віці.
• В порівнянні з хлопцями, які можуть також страждати від розладів харчової поведінки, жінки частіше мають сильніше виражену потребу в соціальній схваленості через свою зовнішність, що сприяє розвитку анорексії.
• У дівчат з РСН зазвичай спостерігається вираженіший компонент емоційного реагування (тривога, депресія), що частіше супроводжує захворювання.

Медичне лікування:

• Госпіталізація може бути необхідною у випадках важкої втрати ваги або фізичних ускладнень.
• Відновлення нормальної ваги є ключовим аспектом лікування, а також моніторинг фізичних параметрів, таких як рівень електролітів, функції серця.

Психотерапія:

• Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) є основною методикою, яка допомагає змінити порушене сприйняття тіла і харчових звичок.
• Сімейна терапія: залучення сім’ї в лікувальний процес допомагає в подоланні конфліктів та формуванні здорових харчових звичок.
• Індивідуальна психотерапія: робота з самооцінкою, тривожністю та депресивними симптомами.

Медикаментозне лікування:

• Лікарські препарати можуть бути використані для корекції супутніх психічних розладів (депресії, тривоги).
• Застосування антидепресантів (в основному селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну) може бути корисним в процесі лікування анорексії.

Профілактика:

• Інформування підлітків і молоді про реальні наслідки розладів харчової поведінки.
• Пропагування здорових стандартів краси і зміцнення самооцінки, що не залежить від фізичної зовнішності.
• Рання діагностика та своєчасне звернення до фахівців.

Анорексія серед дівчат є складним багатофакторним розладом, що вимагає комплексного підходу до лікування. Раннє виявлення, правильна діагностика та використання ефективних психотерапевтичних і медичних методик можуть значно поліпшити прогноз і допомогти дівчатам повернутися до здорового способу життя.

Інформація підготовлена доцентом кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології Світланою Русіною.