Попри значні успіхи, досягнуті в гінекологічній ендокринології, більшість проблем, пов’язаних зі змінами гормонального статусу в різні вікові періоди залишається невирішеними. За даними літератури, частота патологічного перебігу клімактеричного періоду коливається від 73 до 85 %.
У цей період погіршується самопочуття жінки, знижується її працездатність і якість життя. Відбуваються зміни в гіпоталамо-яєчниковій системі, які характеризуються «десинхронізацією» процесів у гіпоталамусі. Рівень гонадотропінів підвищується, а рівень естрогенів поступово знижується. Дефіцит статевих гормонів проявляється в ранніх (60-80%), середньочасових (30-50%), пізніх обмінних (25-40%) і дуже пізніх обмінних (5-12%) порушеннях. Корекцію цих порушень доцільно розпочинати як можна раніше.
Відомо, що найбільш ефективною в цьому напрямку є гормонотерапія. Але в більшості випадків гормонотерапія протипоказана. Вона протипоказана жінкам з наявністю екстрагенітальних захворювань, пухлин і гіперпроліферативних процесів у репродуктивній системі (збільшується ризик розвитку онкологічних захворювань). Крім того, частина жінок упереджено ставиться до гормональних препаратів.
Перспективним розв’язуванням цієї проблеми є призначення жінкам у період менопаузи не гормональних препаратів, які б проводили корекцію дисгормональних розладів, що розпочались.
Матеріал підготувала:
к.мед.н., доцент кафедри акушерства, гінекології та перинатології
Світлана Євгенівна Косілова
