У ХХІ столітті проблема дитячої та підліткової наркоманії набула загрозливих масштабів. Зниження віку першого вживання, легкий доступ до речовин, дестабілізоване сімейне середовище та цифрова культура створюють умови для раннього формування наркотичної залежності. Підлітковий вік — критичний період розвитку особистості, коли потреба в експериментах, протесті та ідентичності може легко трансформуватись у адикцію.
Етапи формування наркозалежності:
- Етап ініціації — перше вживання з метою цікавості, групового тиску або ескапізму.
- Етап регулярного вживання — речовина стає засобом стабілізації емоційного стану.
- Етап психологічної залежності — спроби припинити вживання супроводжуються тривожністю, агресією, порушенням настрою.
- Етап фізичної залежності — організм потребує речовини на рівні метаболізму (актуально для опіоїдів, барбітуратів, алкоголю тощо).
Найчастіше наркозалежність формується у підлітків із такими характеристиками:
- емоційна нестабільність, низька толерантність до фрустрації;
- проблеми з самооцінкою, пошук ідентичності;
- імпульсивність, гіперактивність;
- відчуття непотрібності, депривація любові;
- схильність до тривожних і депресивних розладів.
Соціокультурні фактори:
- Сім’я: гіпоопіка, насильство, залежність батьків, байдужість.
- Однолітки: груповий тиск, спроба «стати своїм», субкультура.
- Цифрове середовище: TikTok, Telegram-канали, чати з поширенням наркотиків.
- Місто/район: територіальна доступність, занепад соціальних інститутів.
Психоактивні речовини можуть спричинити або маскувати такі розлади:
- Поведінкові порушення (F91) — агресивність, порушення норм.
- Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (F90) — підвищує ризик імпульсивного вживання.
- Тривожні розлади (F93, F41) — речовини вживаються для “самолікування”.
- Депресивні епізоди (F32) — особливо у разі вживання канабіноїдів та стимуляторів.
- Психотичні розлади (F20, F23) — індуковані психози (особливо при вживанні амфетамінів, LSD, кетаміну).
Поведінкові ознаки:
- різкі зміни настрою, агресія або апатія,
- порушення сну та апетиту,
- зникнення речей з дому, зміна кола спілкування.
Фізичні ознаки:
- розширені/звужені зіниці, тремор, пітливість,
- порушення координації, в’ялість,
- сліди від ін’єкцій (на пізніх етапах).
- Шляхи втручання:
- Профілактика: шкільні програми з розвитку емоційної компетентності,
- антиадиктивна просвіта з раннього віку,
- формування навичок саморегуляції, подолання тиску однолітків,
- робота з сім’єю — формування довірливого зв’язку.
Інтервенції:
- мультидисциплінарний підхід: психіатр, психолог, соціальний працівник;
- психотерапія: КПТ, мотиваційне інтерв’ювання, арттерапія;
- фармакотерапія: симптоматична (анксолітики, нормотиміки);
- групова терапія (для підлітків — з урахуванням віку та без стигматизації).
Дитяча та підліткова наркоманія — це складне явище з багатофакторною природою. Вона потребує не лише клінічного втручання, а й широкої системної профілактики, соціального діалогу та підтримки. Ефективне втручання можливе лише тоді, коли психічне здоров’я підлітка розглядається як пріоритет — у родині, школі, громаді.
Інформація підготовлена доцентом кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології Світланою Русіною.
