• Українська
  • English
Фізична активність та цукровий діабет
Share on facebook
Share on google
Share on twitter
Share on linkedin

Фізична активність та цукровий діабет

Щороку в Україні спостерігається збільшення показника поширеності цукрового діабету. Зокрема, кількість зареєстрованих хворих на цукровий діабет (ЦД) досягла 1 221 300 осіб, що становить 2667,6 на 100 тис. населення. У структурі ендокринних захворювань ЦД посідає друге місце (31,88 %) після патології щитоподібної залози (46,67%). Вивчення процесів, що виникають в організмі людини при ЦД, дозволило значно поліпшити профілактику і лікування різних форм ЦД, а тим само запобігти розвитку коматозних станів.

Відомо, що ЦД належить до групи ендокринних захворювань, що розвиваються внаслідок абсолютної чи відносної недостатності інсуліну, внаслідок чого виникає стійке підвищення рівня глюкози в крові (гіперглікемія) та поява цукру в сечі (глюкозурія).

Встановлено, що фізичні вправи підвищують споживання м’язами глюкози, жирних кислот і кетонових тіл, що зменшує вміст цих речовин у крові та суттєво впливає на лікування діабету. Доведено, що при введенні інсуліну на фоні дозованого фізичного навантаження помірної інтенсивності зниження рівня цукру в крові більше у порівнянні зі спокоєм. Цукрове навантаження в поєднанні з фізичним спричиняє майже у два рази менше підвищення рівня цукру в крові, ніж без м’язової роботи. Все це вказує на те, що під впливом фізичних вправ підсилюється дія інсуліну, покращується здатність організму хворого засвоювати глюкозу, підвищується стійкість його до прийому вуглеводів, зменшуючи небезпеку виникнення діабетичної коми. З’ясовано, що при ЦД не можна використовувати вправи зі значним загальним силовим напруженням та вправи на швидкість, при яких утворюється значний кисневий борг, переважають анаеробні процеси у м’язах, збільшується вміст у крові кислих продуктів і рівень глюкози не зменшується.

Отже, правильність дозування фізичних навантажень слід контролювати за суб’єктивними та об’єктивними показниками: самопочуттям хворого, рівнем глюкози у крові та сечі, масою тіла тощо.

Заняття ЛФК слід проводити не раніше ніж через годину після ін’єкції інсуліну і легкого сніданку. Хворий має знати таке: якщо під час занять або після них виникає відчуття голоду, слабкості, тремтіння рук, необхідно з’їсти 1–2 шматочки цукру і припинити заняття. Відновити їх можна після зникнення гіпоглікемії на другий день, але зменшити навантаження. Таким чином, лікувальні рухи забезпечують загальне помірне фізичне навантаження, що оптимально сприяє споживанню глюкози з крові та її повному згорянню у м’язах і тим самим досягненню головної мети лікування – зменшення її вмісту у крові та сечі.

 

Інформацію підготувала доцент Піддубна А.А.

Корисно знати