У структурі гінекологічних захворювань міома матки (ММ) посідає 2-ге місце після запальних процесів органів малого таза. У близько 90% випадків пухлину виявляють у віці 35–55 років. Первинне безпліддя відзначають у кожної 4–5-ї хворої з цим діагнозом. Збереження репродуктивної функції у пацієнток із ММ набуває великої соціальної значущості.
Сьогодні, перспективним шляхом розв’язання даної проблеми вважають застосування дистанційної ультразвукової (УЗ) – абляції. Дистанційні способи абляції вигідно відрізняються від контактних, оскільки принцип їх дії базується на застосуванні високоінтенсивних фокусованих УЗ – хвиль.
Існують два різновиди апаратів, заснованих на використанні цього принципу: УЗ – абляція під контролем магнітно-резонансної томографії (МРТ) (частіше використовують термін «ФУЗ-абляція») та абляція під динамічним УЗ-контролем, або HIFU-абляція. Метод селективний, не пошкоджує прилеглі тканини і є безпечним для ендометрію, що важливо для збереження фертильності. Зона фіброзу, що утворюється після лікування та регресії МВ, є безпечною для подальшого виношування вагітності.
Основними протипоказаннями до виконання УЗ-абляції були: наявність вузлів розміром <2 та >10 см, субсерозних вузлів на тонкій ніжці, локалізація вузлів у шийці матки, підозра на злоякісний процес у матці чи придатках.
Усі жінки відновлювали професійну діяльність через 1–2 дні після лікування.
Зменшення об’єму МВ при динамічному спостереженні в середньому становить: через 1 міс — 25%, 3 міс — 33%, 6 міс — 61%.
Отже, використання даного методу розкриває нові можливості консервативного лікування міом зі збереженням фертильної функції та можливістю успішного виношування вагітності.
Завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології БДМУ,
д.мед.н., професор Кравченко Олена Вікторівна
