Легіонельоз (хвороба легіонерів) – особливо небезпечне інфекційне захворювання, що викликається збудником Legionella pneumophila, має прояви пневмонії. Збудник вперше виділений у 1976 році після спалаху на з’їзді Американського легіону в Філадельфії, штат Пенсильванія, – звідси і пішла назва «хвороба легіонерів». Хвороба має клінічні прояви атипової пневмонії, з досить високою летальністю – 5-10 %. Але, легкі форми (лихоманка Понтіак) більш схожі на ГРВІ, що проявляються короткочасною гарячкою (до 2-5 діб), кашлем, сухістю та болем у горлі.
Актуальність цієї хвороби все зростає, що пов`язано з повномасштабною агресією росії та різким збільшенням внутрішньо переміщених осіб, їх перебуванням у центрах прийому. Саме у таких місцях скупчення людей найкраще реалізується аерозольний механізм зараження через кондиціонери чи вентиляційні системи.
На сьогодні спостерігається суттєве зростання захворюваності на цю недугу з високою смертністю в Польщі. Легіонела потрапляє в організм людини через дихальні шляхи з дрібнодисперсним аерозолем води, який утворюється при роботі приладів систем водопостачання – душових сіток, кранів тощо.
В системах водопостачання, кондиціонування та зволоження повітря, а також інших системах, пов’язаних з циркуляцією теплої води з температурою +20-50 °C, концентрація збудника значно зростає за рахунок утворення біологічно активних плівок на поверхні обладнання, що є ключовим фактором накопичення потенційно небезпечних концентрацій збудника (згідно з інформацією методичних рекомендацій “Епідеміологія, лабораторна діагностика та профілактика легіонельозу”, затверджених наказом МОЗ України від 08 серпня 2007 року №463).
Легіонельоз виникає частіше та перебігає тяжче в таких груп ризику:
- Люди старше 65 років;
- Пацієнти з діабетом або хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ);
- Люди, які палять;
- Пацієнти із скомпрометованою імунною системою.
Легінельоз може перебігати у двох формах: хвороба легіонерів та гарячка Понтіак (непневмонічна хвороба легіонерів).
Хвороба легіонерів. Інкубаційний період триває 2-11 діб, у середньому 7 діб. У клінічній картині переважають явища непродуктивного кашлю і задишки, що починають турбувати з 4-6 дня хвороби. Нежить та інші симптоми ураження верхніх дихальних шляхів не турбують хворого. З розвитком хвороби кашель стає продуктивний з виділенням слизово-гнійного мокротиння, можливе кровохаркання. Задишка прогресує, до неї приєднується сильний біль у грудях. При об`єктивному обстеженні можна виявити притуплення перкуторного звуку, сухі та вологі хрипи. Майже у половини хворих можна вислухати шум тертя плеври. У деяких випадках захворювання може мати затяжний перебіг, що призводить до утворення фіброзу. Крім ураження дихальної системи страждають ще інші органи. ШКТ другий після респіраторного тракту страждає від легіонельозу. Найчастіше це проявляється водянистою діареєю, що триває 5-10 діб та блюванням. Симптоми ураження ЦНС можуть виникати у 20 %-50 % хворих. Вони страждають від головного болю, сплутаної свідомості, галюцинацій. У разі тяжкого перебігу хвороби наростає ГДН і настає смерть до кінця першого тижня хвороби.
Гарячка Понтіак має інкубаційний період від 6 годин до 3 діб. Ця гарячка починається з прогресивного нездужання, дифузного болю у м`язах, підвищення температури тіла до 39 °С, сухого кашлю, болю у горлі. Пневмонія не характерна. Часто можна спостерігати у хворих запаморочення, безсоння, порушення пам`яті. Рідко до цих симптомів приєднується діарея та блювання. Ця форма легіонельозу зникає без лікування через 2-3 дні.
Збудники легіонельозу не передаються від людини до людини!
Діагностика. При легіонельозі діагностика та лікування мають свої складнощі. По-перше, методом ІФА достовірно визначити збудника практично неможливо. По-друге, навіть за його наявності виділення легіонел з мокротиння важко. По-третє, без можливості достовірного визначення бактерії, що викликала захворювання, лікар змушений застосовувати бета-лактамні антибіотики як засоби емпіричної протимікробної терапії.
- Пряме фарбування флуоресцентними антитілами
- Культура харкотиння з використанням специфічних живильних середовищ
- Швидкий аналіз сечі на антигени (тільки для pneumophila серогрупи 1)
Діагноз хвороби легіонерів встановлюється за результатами посіву харкотиння або рідини від бронхоальвеолярного лаважу. Посіви крові є ненадійними. Потрібні специфічні живильні середовища. Повільний ріст на лабораторних середовищах може затримати ідентифікацію на 3-5 днів.
Необхідно провести рентгенологічне дослідження органів грудної клітки. Зазвичай воно виявляє плями та швидко асиметрично прогресуючі інфільтрати (навіть на фоні ефективної антибіотикотерапії) з невеликим плевральним випотом або без нього.
Лікування
- За легкого та середнього ступеня тяжкості застосовують азитроміцин по 0,5 г на добу або доксициклін по 0,2 г на добу. У разі тяжкого перебігу рекомендують парентерально вводити левофлоксацин по 0,5 г на добу або моксіфлоксацин по 0,4 г на добу. Тривалість лікування залежить від клінічної ситуації.
Гарячка Понтіак проходить сама по собі без лікування та не викликає тривалих проблем.
При появі вищевказаних ознак хвороби, звертайтеся за медичною допомогою!
Завідувач кафедри інфекційних хвороб
та епідеміології, д.мед.н. Василь МОСКАЛЮК
