У сучасній ортодонтії особливе місце посідає використання мікроімплантів — мініатюрних титанових або стальних гвинтів, які тимчасово встановлюються в щелепну кістку з метою забезпечення стабільної точки опори. Ця технологія відкрила нові горизонти для лікування пацієнтів з високим ступенем складності аномалій прикусу та порушенням оклюзії, де традиційні методи не давали бажаних результатів.
Що таке мікроімпланти?
Мікроімпланти (або тимчасові ортодонтичні імпланти, TADs — Temporary Anchorage Devices) — це малі титанові (стальні) гвинти діаметром 1.2–2.0 мм і довжиною до 17 мм, які встановлюються в міжкореневий простір або інші ділянки щелепно-лицевого скелета. Їх головна перевага — забезпечення абсолютно контрольованої, стабільної опори без участі інших зубів в анкоражі .
Показання до використання мікроімплантів
- необхідність дисталізації, мезіалізації, інтрузії або екструзії зубів;
- закриття міжзубних проміжків після видалення зубів;
- корекції відкритого прикусу;
- лікування пацієнтів з частковою або повною адентією;
- зменшення необхідності у зовнішній тязі (headgear).
Переваги технології
- Незалежність від кооперації пацієнта — мікроімпланти діють постійно, не вимагаючи носіння додаткових апаратів чи еластиків.
- Прогнозований результат — дозволяють точно контролювати напрямок і силу переміщення зубів.
- Скорочення тривалості лікування — завдяки ефективній механіці.
- Мінімальна інвазивність — установка проводиться амбулаторно під місцевою анестезією.
Особливості клінічного використання
Установка мікроімпланта передбачає:
- Вибір оптимального місця імплантації з урахуванням анатомічних структур.
- Проведення анестезії та попереднього препарування кістки (при потребі).
- Встановлення імпланта вручну або з використанням мікромотора.
- Навантаження ортодонтичною силою — зазвичай упродовж 24–48 годин.
Коли мікроімплант вже не потрібний він безболісно видаляється.
Основні місця встановлення мікроімплантів у сучасній ортодонтії: піднебіння, виличний гребінь, міжкореневий простір, ретромолярний простір
- Піднебіння
Піднебінна зона (ділянка серединного або парамедіального шва) є однією з найнадійніших для встановлення мікроімплантів через:
- високу щільність і об’єм кістки;
- стабільну анатомію;
- зменшений ризик пошкодження коренів зубів.
Цей тип мікроімплантів часто застосовується в комбінації з апаратами на кшталт Hyrax, Beneslider, MSE, забезпечуючи ефективну опору для дисталізації, інтрузії, або розширення верхньої щелепи.
- Виличний гребінь
Мікроімпланти, які встановлюються у ділянку виличного гребня. Вони менш поширені, але надзвичайно корисні у випадках:
- потреби в дисталізації зубів;
- відсутності зубів у задніх ділянках щелепи.
Виличні мікроімпланти дозволяють уникнути зовнішньої тяги і дають абсолютну опору без ризику впливу на зубний ряд.
- Міжкореневі мікроімпланти
4. Мікроімпланти системи “Бенефіт” (Benefit system) та Leone
Це система ортодонтичних мікроімплантів, яка вирізняється універсальністю конструкції та адаптивністю до різних клінічних випадків.
Особливості:
- Спеціальна форма головки, яка дозволяє легко фіксувати пружини, дуги, еластичні елементи;
- Можливість використання як в піднебінній, так і в вестибулярній зонах;
- Створені з високоякісного титану, що забезпечує високу біосумісність;
Клінічна перевага в простоті застосування у лікуванні класу ІІ та ІІІ, дисталізації, мезіалізації або переміщенні окремих сегментів без зовнішньої тяги.
Мікроімпланти стали невід’ємною частиною сучасної ортодонтичної практики, розширивши арсенал лікаря у боротьбі зі складними патологіями прикусу. Завдяки своїй функціональності, простоті використання та клінічній ефективності, вони дозволяють досягти високих естетичних і функціональних результатів без додаткового хірургічного втручання чи ортогнатичних операцій.
Матеріал підготували асистенти кафедри стоматології дитячого віку.
Автори:
Гринкевич Л.Г., доктор філософії, асистентка кафедри стоматології дитячого віку
Хомишин О.Т., асистент кафедри стоматології дитячого віку
