ПРОФІЛАКТИКА ЙОДОДЕФІЦИТУ В ДІТЕЙ. Поширеність йододефіцитних регіонів у світі дуже висока. На даний час загальне число осіб, що мешкають у йододефіцитних регіонах і, отже, мають ризик розвитку йододефіцитних захворювань становить близько 1 млрд. Приблизно у 200-300 млн з них виявляється зоб, більше ніж у 5 млн –ендемічний кретинізм, і мільйони людей мають більш легкі психомоторні порушення.
Щитоподібна залоза є своєрідним гормональним депо
У дітей йододефіцитні захворювання проявляються у періоді новонародженості високою дитячою смертністю, природженим зобом та зниженням функції щитоподібної залози (природжений гіпотиреоз). Після року йододефіцит призводить до розвитку зобу та ювенільного (субклінічного) гіпотиреозу, що супроводжується зниженням інтелектуальної працездатності, затримкою фізичного розвитку та порушеннями у статевому диференціюванні.
Йод необхідний для росту та розвитку людини, для біосинтезу тиреоїдних гормонів. Відомо, що в нормальних фізіологічних умовах при достатньому надходженні йоду в організм щитоподібна залоза продукує близько 90-100 мкг тироксину та 5-10 мкг трийодтироніну. У фізіологічних умовах щитоподібна залоза містить 10 000 мкг йоду, що становить 70-80 % від його загальної кількості в організмі, тобто є своєрідним гормональним депо.
Зобна ендемія
Йод у вигляді різних сполук скупчується в морях і океанах, потрапляє в повітря, а потім в ґрунт. В організм людини йод потрапляє з водою та продуктами харчування. Окрім йоду, в розвитку зобної ендемії відіграють важливу роль дефіцит селену, цинку, марганцю, міді, молібдену, кобальту та надлишок кальцію. Зобогенний вплив біогенних мікроелементів пояснюється їх участю в активних центрах ферментів йодного обміну.
Недостатнє вживання йоду створює серйозну загрозу здоров’ю населення та потребує проведення масової, групової та індивідуальної профілактики. На думку ВООЗ, недостатність йоду викликає найбільш розповсюджену форму розумової відсталості, яку можна попередити.
Виникнення та поширення ендемічного зобу пов’язане не лише з дефіцитом йоду у біосфері, а й з особливостями харчування: одноманітність їжі, нестача тваринних білків, аскорбінової кислоти, каротину, інших вітамінів, а у питній воді – мінеральних солей. У нашому раціоні – надмір тваринних жирів, натомість не вистачає олій, рибних страв, томатів, страв із моркви та інших овочів.
Головним джерелом надходження йоду в організм людини є продукти
Головним джерелом надходження йоду в організм людини є продукти, які ми щодня споживаємо. Вода і повітря також впливають на баланс йоду, але значно менше. З їжею в організм людини надходить до 90% йоду: майже 70 мкг – з овочами та фруктами, 40 мкг – з м’ясними продуктами, 5 мкг – з повітрям, 5 мкг – з водою. У місцевостях, ендемічних щодо зобу, у коров’ячому молоці йоду міститься лише 2,6 мкг/л, тоді як на територіях, вільних від зобу, – 31,1 мкг/л.
Накопичення йоду у рослинах залежить не тільки від його вмісту у ґрунті, а й від біологічних властивостей рослин. Найбільше йоду містять хліб пшеничний з борошна ІІ ґатунку, рис, гречка, горох, квасоля, картопля, капуста, буряк, часник, редиска, томати ґрунтові, сливи, виноград, молоко, яловичина, баранина. Необхідно постійно споживати також морську рибу, морську капусту, молюски, інші морепродукти.
При зберіганні продуктів втрачається майже 64 відсотки йоду. Зменшується вміст цього важливого мікроелемента й під час приготування їжі.
Овочі, зварені у лушпинні, втрачають його менше, ніж очищені та подрібнені. Коли каструля закрита покришкою, йоду вивітрюється менше. Сильне кипіння призводить до більших втрат. Йод швидко вивітрюється із солі. Тому у сільничку насипайте солі небагато і накривайте її кришечкою, а надібраний пакет із сіллю щільно зав’язуйте.
Профілактика йододефіцитних захворювань
У 2007 році ВООЗ та міжнародна рада з контролю за йододефіцитними захворюваннями рекомендувала наступні норми йоду для щоденного вжитку:
50 мкг для дітей грудного віку ( перші 12 місяців життя);
90 мкг для дітей молодшого дошкільного віку (від 2 до 6 років);
120 мкг для дітей шкільного віку (від 6 до 12 років);
150 мкг для дорослих (від 12 років і старше) ;
200 мкг для вагітних і годуючих жінок.
Профілактика йододефіцитних захворювань у дітей повинна розпочинатися антенатально, оскільки від стану йодного забезпечення майбутньої матері залежить адекватне формування нервової системи плода, інтелектуальних здібностей майбутньої дитини, структура та функціональний стан щитовидної залози новонародженого. Ідеальним є початок йодної профілактики ще на етапі планування вагітності.
Після народження дитини проведення профілактичних заходів залежить від характеру вигодовування. У разі грудного вигодовування, що є ідеальним на першому році життя, проводиться йодна профілактика матері-годувальниці. У молозиві у перші дні після пологів міститься в середньому 8-40 мкг % йоду, на 5-й день – 2-3 мкг %. У подальшому вміст цього мікроелемента залежить від йодного забезпечення матері.
При штучному вигодовуванні слід звертати увагу на кількість йоду в адаптованих сумішах. Оптимальним є вміст йоду для доношених дітей – до 10 мкг/дл, а для недоношених – до 20 мкг/дл суміші.
Слід зазначити, що фізіологічним є вживання відповідної добової дози йоду щоденно. “Сезонних ритмів” в йодній профілактиці, на відміну від прийому багатьох вітамінних комплексів, не існує. Навпаки, соціологічні дослідження демонструють навіть зниження вживання морепродуктів улітку, а рослинна та тваринна їжа, як уже зазначалося раніше, не здатна забезпечити надходження в організм добової дози йоду.
Існують три основних види йодної профілактики: масова, індивідуальна і групова.
Масова йодна (“німа”) профілактика — найбільш ефективний і економічний метод ліквідації дефіциту йоду. У багатьох країнах на державному рівні на загальної основі впроваджені й активно просуваються цільові програми універсальної йодної профілактики, що передбачає внесення солей йоду в продукти харчування: споживання йодованої солі у10 гякої міститься 100 мкг йоду. Сіль безпосередньо додається в їжу, використовується повсюдно і має невеликий обсяг споживання, що виключає передозування. Ці заходи дозволили повністю ліквідувати ендемії зобу в багатьох районах.
У країнах, де не проводиться масова йодна профілактика, виникає необхідність у проведенні групової та індивідуальної профілактики найбільш уразливим категоріям населення – дітям, підліткам, вагітним та жінкам, які годують груддю.
Групова профілактика проводиться в організованих колективах (у школах, дитячих садках, різних навчальних закладах), а індивідуальна – так званому “неорганізованому населенню”. До розряду останніх можна віднести вагітних і жінок, які годують груддю, новонароджених і маленьких дітей, а також дітей, які навчаються і виховуються в домашніх умовах. Для групової та індивідуальної профілактики краще використовувати точно дозовані лікарські препарати калію йодиду у вікових дозуваннях, які приймають щодня вранці, після їжі, запиваючи водою.
Неприпустимо використовувати для йодної профілактики біологічно активні добавки, які не мають чітко визначеної і головне – контрольованої кількості йоду у своєму складі, і у разі їх вживання людина, особливо дитина, може отримувати або недостатню, або надмірну дозу йоду, що в обох випадках є нефізіологічним і небезпечним. У 2002 р. Науковий комітет з харчування Європейської комісії здоров’я та захисту споживача опублікував висновок, згідно з яким “вживання збагачених йодом препаратів морських водоростей, особливо висушених продуктів, може спричинити небезпечне надмірне надходження йоду” з ризиком виникнення порушення функції щитовидної залози.
Ні в якому разі не можна використовувати для профілактики та лікування йододефіцитних захворювань спиртовий розчин йоду, який призначений для зовнішнього застосування та має надвисоку концентрацію йоду.
Інформацію підготувала: асистент кафедри педіатрії та медичної генетики Мар’яна Ризничук
