Раптові напади гострого, прострілюючого, колючого, нестерпного болю у всій половині обличчя, іноді лише в ділянці лоба чи щелепи, які тривають від кількох секунд до 1-2 хвилин. Можуть виникати раптово чи їм передує відчуття дискомфорту, посіпувань в ділянці лиця. Біль може бути спровокований дотиком, жуванням, розмовою, вмиванням, голінням і іншими подразниками. Часто на початку захворювання відчуття нагадують зубний біль, людина помилково звертається до стоматолога, але в ротовій порожнині нічого підозрілого не виявляється.
Це – невралгія трійчастого нерва, надзвичайно болісний стан, який часто спричиняє труднощі в діагностиці та лікуванні. У Європі пацієнтів із невралгією трійчастого нерва курують клініцисти багатьох спеціальностей, зокрема лікарі загальної практики, анестезіологи, стоматологи, неврологи та нейрохірурги.
Завдяки ініціативі організації TNnME (Тригемінальна невралгія і я) з 2013 року 7 жовтня визнано Міжнародним днем поширення інформації про невралгію трійчастого нерва з метою привернення уваги до цього виснажливого захворювання і закликати тих, хто відчуває симптоми, вчасно звернутися до експерта, оскільки є багато випадків коли при тригемінальній невралгії встановлюють хибний діагноз.
Невралгія трійчастого нерва зустрічається у 5 людей на 100 тисяч населення у світі. Захворіти людина може у будь-якому віці, але частіше страждають люди після 50 років. За статистикою це захворювання частіше спостерігається у жінок, ніж у чоловіків.
Згідно з сучасною етіологічною класифікацією тригемінальної невралгії виділяють три типи захворювання: ідіопатична тригемінальна невралгія, коли немає нейроваскулярного контакту або він наявний без морфологічних змін корінця трійчастого нерва; класична – нейроваскулярний контакт спричинив морфологічні зміни корінця нерва і вторинна – ураження внаслідок основного неврологічного захворювання. Найбільш розповсюдженими причинами вторинної невралгії трійчастого нерва можуть бути: перенесений вірус герпеса, раніше виконані операції на обличчі, сильне переохолодження, патологія скронево-нижньощелепного суглоба, травматичне видалення зубів, травми щелепи, патологічна звивистість судин. Крім того, періодичні сильні болі можуть виникати внаслідок росту пухлини чи розсіяного склерозу.
Виділяють два фенотипи тригемінальної невралгії:
1 тип – суто пароксизмальна (гострі, стріляючі, немов удар електричним струмом нападоподібні болі);
2 тип – із хронічним больовим синдромом – ниючі, пульсуючі та постійні болі. Другий тип зустрічається більше, ніж у 50% хворих.
Щоб діагностувати вторинну тригемінальну невралгію та диференціювати первинну від інших станів із лицевим болем лікар-невролог проводить детальний клінічний огляд пацієнта, призначає магнітно-резонансну томографію, при необхідності – електрофізіологічне обстеження та дослідження викликаних потенціалів, консультаціїї інших спеціалістів.
Лікування тригемінальної невралгії включає потужні знеболювальні препарати, хірургічне втручання та стереотаксичну радіохірургію. Для усунення больового синдрому лікар призначає нестероїдні протизапальні засоби, антидепресанти та місцеві знеболювальні. Сучасний напрям лікування за міжнародними стандартами – протиепілептичні засоби. При показах скеровує до нейрохірурга для розв’язання питання оперативного лікування.
Також пацієнтам рекомендовано надавати психологічну (когнітивно-поведінкову терапію) допомогу, зокрема, скеровувати до груп підтримки, оскільки часто невралгія трійчастого нерва, особливо її хронічна форма, призводить до соціальних та психологічних порушень. У людини виникає виражена тривога з приводу того, що біль може виникнути спонтанно та в недоречних ситуаціях: в кіно, на побаченні, на переговорах, в поїзді або на іспиті. Хворий намагається уникати таких ситуацій, замикається в собі: не відвідує розважальні програми та кафе, не зустрічається з друзями. Виникає психогенна депресія. Думки концентруються на тому, що скоро знову буде приступ сильного болю. Знижується настрій, зникає бажання займатися хобі та справами по дому. Погіршуються результати на роботі та навчанні. Хворий не може виконувати певний обсяг роботи через біль або очікування на нього. Через те, що приступ виникає від сміху або жування, пацієнт намагається не сміятися та менше їсти. Втрачається вага та виникають вторинні ускладнення з боку органів шлунково-кишкового тракту від втрати маси тіла.
В жодному разі при виникненні болю в ділянці обличчя не варто займатись самолікуванням, яке може бути не лише неефективним, але і призвести до важких ускладнень. Лише лікар невролог може визначити які саме ліки необхідні та який метод лікування буде найбільш ефективним для кожного з пацієнтів.
Підготувала Оксана Яремчук,
доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології
