Меланома – це найбільш злоякісна пухлина людини, яка характеризується ураженням шкіри і слизових оболонок та швидким метастазуванням у внутрішні органи. За даними ВООЗ, щорічно в світі від маланоми помирає близько 48 000 осіб. Меланома найчастіше виникає в осіб 30-50 років, проте може з’являтися у будь-якому віці, дещо частіше її діагностують у жінок.
Встановлено, що меланома виникає внаслідок злоякісного переродження пігментих клітин шкіри (меланоцитів), після чого лімфогенним та гематогенним шляхом відбувається їх швидке метастазування у внутрішні органи. Етіопатогенез меланоми остаточно не з’ясовано.
До факторів ризику розвитку меланоми нині відносять:
- генотип (світла шкіра і блакитні очі, світле волосся);
- вік (більше 50 років);
- спадковість (сімейний анамнез меланоми);
- зміни функції супресорів пухлинного росту, одним з яких є CDKN2A, локус хромосоми 9р21, і ген CDK4 у хромосомі 12q14;
- первинні та вторинні імунодефіцитні стани;
- гормональні розлади;
- наявність в анамнезі сонячних опіків;
- наявність рожевих веснянок та пігментних невусів;
- фактор множинності невусів (більше 50) та ін.
Як свідчать клінічні спостереження, у 50-70% випадків меланома шкіри виникає саме в ділянці меланоцитарних невусів (пігментних родимих плям), які зустрічаються у 75% осіб зі світлим кольором шкіри.
Ознаками злоякісного переродження меланоцитарних невусів є:
поява неприємних відчуттів: свербіж, поколювання, біль;
збільшення невусів у розмірах;
зміна форми та кольору родимки;
зміна поверхні: підвищення над рівнем шкіри, поява бугристості;
поява на поверхні ерозій, виразок, кровоточивості, кірок, лущення.
Встановлено, що причинами злоякісного переродження меланоцитарних невусів та утворення меланоми найчастіше є:
травмування шкіри в ділянці родимок (тертя, бриття, подразнення хімічними чинниками тощо), а також
надмірний вплив ультрафіолетового випромінювання, у тому числі штучного (в солярії).
Згідно даних програми SEER (The Surveillance, Epidemiology, and End Results), захворюваність на меланому за останні 50 років зросла на понад 600%. Однією з можливих причин такого різкого збільшення випадків розвитку меланоми вчені вважають саме надмірне захоплення населення засмагою як під час відпочинку влітку на морі чи внаслідок впливу штучного випромінювання у солярії, що сприяє злоякісній трансформації меланоцитарних клітин шкіри.
Історичні дані.
Протягом століть ставлення населення до сонячних променів змінювалося. Так, у жінок Стародавнього Риму та Греції засмага не була в пошані, перед виходом на вулицю вони куталися у гіматій, надягали солом’яний бриль, а у спекотні дні користувалися парасольками, щоб зберегти шкіру від сонця. Ще пару сотень років засмагу в Європі вважали ознакою бідного люду (селян, пастухів), які змушені були працювати під відкритим небом і впливом сонця. Водночас представники вищих верств суспільства робили все можливе, щоб уникнути засмаги й зберегти «благородну» білизну шкіри. Ставлення до засмаги різко змінилося у період індустріалізації – засмага стала ознакою достатку та можливості тривалого відпочинку на морських курортах. Вважають, що моду на засмагу ввела Коко Шанель. Поступово шоколадний колір шкіри стає модним серед всіх верств населення, ознакою фізичного здоров’я та краси. При цьому з’являється ціла індустрія засмаги – морські курорти, пляжі, солярії, спеціальна косметика.
Разом з тим, нині лікарі-дерматологи й косметологи застерігають населення від тривалого перебування на сонці й надмірної штучної засмаги, що може стати причиною передчасного фотостаріння шкіри, зумовити запалення шкіри та загострення хронічних дерматозів, а також спричинити розвиток пухлин шкіри, у тому числі – меланоми.
Клінічні прояви меланоми. Клінічно меланома шкіри – це ущільнене пухлиноподібне утворення округлої чи овальної форми з нерівними (несиметричними) краями інтенсивно чорного забарвлення, іноді – з блакитним відтінком. Зрідка зустрічаються меланоми рожевого кольору, позбавлені пігменту. Розміри пухлини від 0,5 см до 2-3 см у діаметрі. Часто на поверхні меланоми виникають ерозії чи виразки, які кровоточать, а також кірочки і лусочки. У центральній частині пухлини пігментація може зменшуватися чи зникати. Для меланоми характерним є швидкий інфільтруючий ріст і метастазування у лімфатичні вузли та внутрішні органи.
Одним із методів діагностики меланоми є дерматоскопія (за допомогою простої лупи чи дерматоскопа) на основі шкали “ABCDE” чи “АКОРД”.
Шкала “ABCDE”:
A (Asymmetry) – асиметрія родимки (невуса);
B (Border) – край нерівний або нечіткий;
C (Colour) – колір родимки на різних ділянках різний;
D (Diameter) – діаметер перевищує 5 мм;
E (Enlargement) – ріст (збільшення родимки в розмірах за короткий час).
Шкала “АКОРД” (розроблена в Інституті дерматокосметології доктора Ольги Богомолець):
А – асиметрія. Якщо умовною лінією розділити здорову родимку навпіл – її половинки є рівними, поява асиметрії може бути першою ознакою переродження.
К – край. У здорової родимки краї є рівними, поява нерівностей може свідчити про її переродження.
О – окрас родимки повинен бути рівномірним. Про переродження буде свідчити поява вкраплень іншого кольору: сірого, білого, червоного, темно-коричневого, чорного.
Р – розмір. Чим більша родимка, тим вищий ризик переродження, проте розмір може бути і сумарним, тобто багато маленьких родимок збільшують ризик переродження однієї з них.
Д – динаміка. Про переродження можуть свідчити будь-які зміни в динаміці: збільшення розміру, кровоточивість, поява кірочок тощо.
У випадку появи подібних змін чи симптомів в ділянці родимки слід негайно звернутися до сімейного лікаря, лікаря-дерматолога чи лікаря-онколога. Завданням лікаря-дерматолога та інших медичних фахівців є своєчасна первинна діагностика проявів меланоми шкіри, після чого пацієнта направляють до лікаря-онколога для уточнення діагнозу та вибору раціональної лікувальної тактики.
Як захистити шкіру від негативного впливу сонячного випромінювання та попередити розвиток меланоми шкіри?
Щоб уникнути шкідливого впливу сонячного випромінювання та попередити розвиток меланоми шкіри лікарі-дерматологи рекомендують:
униками тривалого впливу сонячного чи штучного випромінювання на шкіру, особливо тих ділянок, на яких розташовані пігментні родимки, при цьому слід знати, що найкращий захист від сонячних променів – не фотозахисні креми, а вільний одяг із щільної бавовняної чи лляної тканини;
для захисту шкіри обличчя найкраще використовувати парасольку чи одягати крислаті капелюхи, панамки чи кепки;
під час відпочинку засмагати під сонцем слід лише у ранкові години (до 11 години) та в післяобідній час (після 16-17 години), а в обідні години перебувати у закритих приміщеннях;
засмагати слід поступово: в перші дні термін перебування на відкритому сонці повинен бути нетривалим (до 20 хв), поступово термін перебування на сонці можна збільшувати (на 20 хв щоденно);
з метою попередження фотостаріння і розвитку фотодерматитів можна застосовувати фотозахисні косметичні засоби (креми, лосьони) з високим ступенем захисту від сонця – з індексом SPF (sun protection factor) від 30 і більше (на обличчя – 50 і більше) з двома помітками – UVA і UVB (захист від ультрафіолетових променів обох спектрів) та наявності водостійкості (у випадку використання на морі).
Разом з тим слід пам᾿ятати, що сонцезахисні креми попереджають чи зменшують засмагу, однак не захищають шкіру від мутагенної дії сонячних променів, тому необхідно уникати попадання прямих сонячних променів на ділянку пігментих родимок з метою попередження їх переродження у злоякісні новоутворення шкіри, зокрема меланому.
Матеріал підготувала: Денисенко Ольга – завідувач кафедри дерматовенерології, професор
