Це особлива форма патологічних реакцій, віднесених до реактивних станів, які переважно спостерігаються порушеннями поведінки та призводить до соціально – психологічної дезадаптації. Ці реакції супроводжуються невротичними та сомато – вегетативними розладами у дітей та підлітків з психопатичними рисами характеру або церебральною резидуально-органічною недостатністю. Невротичні компоненти включають коливання настрою, дратівливість, афективну збудливість, виснаженість, сомато-вегетативні розлади. У вираженій формі патохарактерологічні реакції призводять до генералізованих порушень соціально-психологічної адаптації в сім’ї, школі та іншому мікросередовищі, які мають затяжний характер і тривають тижні, місяці, роки.
Основні форми патохарактерологічних реакцій:
у дітей – а) реакція відмови, б) реакція опозиції, в) реакція імітації, г) реакція компенсації, д) реакція гіперкомпенсації;
у підлітків – а) реакція емансипації, б)реакція групування з однолітками,в) делінквентність, г) втечі з дому і блукання, д) рання алкоголізація і вживання інших ПАР, е) суїцидальна поведінка, є) реакція захоплення, ж) транзиторні сексуальні девіації.
Патологічні реакції – зворотна форма межових станів. Однак при їх повторенні виявляється тенденція до поступової фіксації властивих їм форм поведінки, які повільно перетворюються в стійкий модус реагування особистості, тобто, вони стають початковим моментом патологічного формування особистості.
У клініко-нозологічному відношенні патохарактерологічні реакції займають проміжне положення між невротичними та іншими психогенними реакціями з одного боку і патологічним формуванням особистості – з другого.
Окрім того, реакції такого типу можуть сприяти формуванню психопатій у дітей і підлітків (у цьому випадку вони з самого початку мають патологічний характер, включаючи виражений афективний і сомато-вегетативний компоненти) або приймати участь у розвитку різних психічних розладів – від гострих афективних реакцій до ендогенних психозів.
Таким чином, поняття «реакція» в психіатрії можна використовувати у різних значеннях: як нозологічна форма психогенного розладу (гостра афективна реакція, патохарактерологічна реакція) і як компонент психогенезу психічних порушень (реакція опозиції, емансипації тощо).
Інформація підготовлена доцентом кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології Світланою Русіною.
